Мелітопольські школи у Запоріжжі готуються до нового навчального року: 113 першокласників сядуть за парти, ще майже 5 тисяч дітей залишаються на дистанційному. Які новинки освіти інтегрують, та як освіта стала головним містком, що об’єднує громаду

«Не буде шкіл — не буде громади», — каже Олена Тюріна, начальниця управління освіти Мелітопольської міської ради. І цим визначає суть того, чому для мешканців Мелітополя релоковані заклади в Запоріжжі стали чимось значно більшим, ніж просто навчанням.

Уже третій рік поспіль педагоги Мелітополя працюють у вигнанні, але зберігають освітню мережу: із 21 школи, що були в місті до війни, нині діють 7 релокованих закладів у Запоріжжі.

Серед них — дві школи та дитячий центр, які забезпечують змішаний формат. Це:

• Мелітопольська гімназія №23 (1–9 класи),

• Ліцей №9 (10–11 класи),

• Мелітопольський центр розвитку дитини «Черешенька».

«Ми зберегли контингент, хоч він і значно менший, ніж до війни. Але головне — ми зберегли громаду», — наголошує Олена Тюріна.

Робота релакованих у Запоріжжя мелітопольських шкіл. 

Олександр проводжає сина Іллю у 2 клас мелітопольської школи у Запоріжжя. Він не приховує гордості:

 «Я сам колись навчався у 23 гімназії. Тепер сюди ходить мій син. Це не просто заклад — це частина нашого Мелітополя, навіть тут, у Запоріжжі. Ми вибрали саме її, бо там гарні вчителі й укриття. 

Але найбільше — тому що це наша громада. Дитина радіє, що ходить до школи, бачить друзів. А я радію, що він росте не самотнім, а серед своїх».

У мелітопольському просторі допомоги “Саме тут” дітям вручили рюкзаки з канцелярією від Асоціації нескорених громад. Одна з родин, хто отримав допомогу Наталя, мама другокласниці Олександри, зізнається: 

«Моя Саша не дуже хотіла йти до школи після літа, — усміхається Наталя. — Вона їздила до Італії від нашого Мелітопольського хабу, відпочила, їй було класно. Але я знаю: коли зайде в клас, все стане на місце. Бо це наша рідна школа, з нашими вчителями й дітками. А для молодших класів дуже важливо — мати живе спілкування, не тільки онлайн».

Першачки та новинки року

Цьогоріч у мелітопольських школах перший дзвоник почують 113 першокласників, із них 26 дітей розпочнуть навчання очно у Запоріжжі.

«Для нас це виклик. Зазвичай у школи є закріплена територія і діти, які проживають поруч. Зараз Мелітополь окупований і ми шукаємо дітей буквально по всьому світу, — пояснює Олена Тюріна. — Бо для нас важливо, щоб вони залишалися в українській освіті, в нашій спільноті».

Серед головних нововведень:

• Безкоштовне харчування для учнів 5–11 класів тепер забезпечать завдяки субвенціям для прифронтових громад. На відміну від запорізьких шкіл, мелітопольська годувала учнів старшої та середньої школи і у минулому році, але цьогорічна субвенція допоможе знизити витрати з міського бюджету.

• Гнучкі освітні програми: окремі класи навчаються лише за українознавчим компонентом — для дітей, які не можуть охопити повний курс через перебування за кордоном.

• Інклюзивні класи для дітей з особливими освітніми потребами.

• Вчителі, які працюють офлайн, отримають додаткові виплати за формулою. 

У дитсадку «Черешенька» з вересня запрацюють дві групи повного дня та ще одна короткотривалого перебування. Нині у групах — близько 30 дітей, до кінця року очікують удвічі більше.

«Повернення дітей до очного навчання минулого року виявилося складним. Було дуже болісно, особливо перші два місяці, — пригадує Олена Тюріна. — Діти звикли до самотності, до навчання вдома, а тут — колектив, правила, простір іншої людини».

«Дистанційне навчання рятує країну, але очна школа рятує дитинство. Та ми розуміємо, що не всі діти можуть відвідувати очне навчання, хтось уже навчається у школах за місцем свого перебування. Для цього у нас створені освітні хаби Мелітополя.

Що відбувається в освітніх хабах? 

У освітніх хабах збираються діти з Мелітопольського громади, незалежно від того, де вони зараз навчаються — у запорізьких школах чи в інших містах України. Олена Тюріна розповідає: часто до них долучаються й ті родини, що щойно виїхали з тимчасово окупованої території. Хаби допомагають не лише дітям, а й батькам адаптуватися, знайти своє коло підтримки. Тут проводять:

• Заняття з надолуження освітніх втрат, 

• Підготовку до НМТ для старшокласників. 

• Заходи: майстерки, свята, екскурсії. 

По суті, хаби — це майданчики соціалізації. Вони дозволяють дітям не втратити зв’язок з рідним містом, відчути себе серед своїх, навіть якщо сім’я зараз перебуває далеко від дому.

Сергій, дідусь 5-річної Уляни із Запоріжжя, розповідає, що діти вже не реагують на тривоги, але знають, що робити у разі небезпеки:

«Маленькі вже звикли, — каже він. — Почули тривогу — перейшли в іншу кімнату садочку. Вона вже не лякається. І це сумно й страшно водночас. Бо дитинство має бути іншим».

Його онука відвідує приватний садок “ЕйдоС”, де є укриття. Але головне, за словами Сергія, навіть не в цьому:

 «Дитині треба колектив. Вона має гратися, сміятися з іншими. Я хочу, щоб вона вчилася в школі нормально, щоб соціалізувалася. Діти не повинні виростати сам на сам із планшетом чи телевізором».

Володимир та Олена Харченко виховують двох школярів — Микиту та Регіну. Вони відвідують школу у Вільнянську:

 «У нашій школу змішаний формат — два дні очно, решта онлайн. Так спокійніше, бо є укриття. Але я, як батько, найбільше переживаю, щоб дитина їла. У школі організоване харчування за державний кошт, і це величезна допомога. Бо вдома Регіну не змусиш, а в колективі — інша справа».

Освіта як спосіб утримати громаду

Попри ризики й невизначеність, мелітопольські школи в Запоріжжі стали «островами дому». Саме тут діти відчувають свою ідентичність, а батьки знаходять підтримку.

«Ми тримаємо зв’язок не лише з тими, хто в Запоріжжі, а й з родинами в різних куточках світу. Бо якщо втратимо школу — втратимо громаду», — наголошує Олена Тюріна.

Про важливість цієї роботи говорить і голова Запорізької ОВА Іван Федоров. Він відзначає, що на території області працює 18 релакованих шкіл. Частину з них розмістили у протирадіаційних укриттях запорізьких школах — інтегрували у першу та другу зміну. 

«Я хочу подякувати тим головам громад релакованих, які сьогодні зробили все можливе для того, щоб їхні колективи і їхні учні могли здійснювати офлайн-освіту на території міста Запоріжжя безпосередньо. 

Зі свого боку, ми знайшли такий симбіоз для релокованих громад, щоб наші діти з тимчасово окупованих територій змогли навчатись також в комфортних і, що є вкрай важливо – у безпечних умовах», — підкреслив Іван Федоров.

Статистика

Запоріжжя готується прийняти близько 36 тисяч школярів і понад 2 тисячі дітей у дитсадках. В.о. міського голови Регіна Харченко розповідає:

• У Запоріжжі працює 100 шкіл, із них 98 мають умови для змішаної форми навчання.

• Дошкільна освіта: 115 садочків, з яких 27 працюють повний день (8 годин), інші — по 3 години.

• У Запорізькій області діє 18 релакованих шкіл.

• У всіх школах та садках, які працюють очно, облаштовані укриття.