Ігор Пархоменко - штурмовик-льотчик із Мелітополя. До окупації міста він служив на Мелітопольському аеродромі.
Навіть після збиття літака в 2014 році, численних бойових вильотів і втрати сина він не припинив боротися. Чоловік продовжує літати на Су-25 і навчає нове покоління пілотів навіть із болем у серці.
Про це повідомляє ТРК-Мелітополь із посиланням на фільм від Повітряних сил України.
Дитинство під рев моторів
Чоловік народився в авіаційній родині. Він розповідає, що батько був одним із найкращих льотчиків радянської епохи, освоїв дев’ять типів бойової техніки. Ігор виріс на аеродромах, серед літаків і офіцерських казарм. Ще змалечку він розумів, що його доля - це небо. Іншого варіанту, окрім льотної кар'єри, у нього навіть не було.
“У родині льотчиків неможливо народитися бізнесменом”, - говорить військовий.
У 1991 році Ігор вступив до льотного училища - у Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків. І це рішення було настільки очевидним, що Ігор навіть не уявляв собі іншого варіанту.
Надалі професія військового розвивалась стабільно: він став інструктором, навчаючи молодих пілотів. Багато з них завдячують йому не лише професійними навичками, а й життям.
Ігор Пархоменко (зліва). Скрін із відео
Ігор розповідає, що “з нуля” навчив літати трьох людей. Він каже, що навчати інших цікаво, але сам ніколи не прагнув стати інструктором.
“Просто так працює сама структура, сама схема служби. На певному етапі кожний льотчик стає інструктором”.
Ігор Пархоменко навчає. Скрін із відео
Перше бойове випробування: війна у 2014 році
2014 рік для Ігоря став роком остаточного вибору. Під час одного з бойових вильотів його Су-25 був збитий ракетою з території Росії.
“Літак розламався навпіл. Мене врятувала броньована капсула... Спуск на парашуті з висоти 5200 метрів здався вічністю”, - згадує він.
Після катапультування Пархоменко п’ять днів переховувався у ворожому стані. Росіяни його не знайшли, але цей досвід навчив чоловіка завжди бути готовим до бою навіть на землі. Ігор вирішив носити два пістолети.
“У мене залишилося всього три патрони. Тому з того моменту в мене два пістолети: ПМ та АПС”, - пригадує льотчик.
Ігор поділився, що тоді він вперше думав про самогубство, бо був штурмовиком і точно розумів, що у полоні він не має опинитися.
Сім’я авіаційників
Пархоменко виховав своїх дітей у любові до авіації. Він розповідав, що знімав для них невеликі відеокліпи про свою роботу у небі і, на його думку, саме це вплинуло на остаточні рішення синів у виборі професії.
“Коли син говорив про небо, я жадібно намагався йому все розповісти”, - зізнається мелітополець.
Обидва сини надихнулися шляхом батька. Старший син Ігоря, Сергій, вступив у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. Попри різницю в типах задач, батько й син були в одній бригаді - виконували різні завдання, але на одних і тих самих літаках.
Син Сергій Пархоменко. Скрін з відео
Молодший син Микита також став льотчиком. Хлопець згадує, що тато не наполягав на вступі до повітряних сил, але нічого цікавого в університеті, окрім авіації, він не міг знайти. Наразі Микита також захищає Україну.
Син Микита Пархоменко. Скрін з відео
Як Пархоменки пережили початок широкомасштабної війни
Ігор розповідає, що у 2022 році всі сім’я знаходилася у різних куточках України. Він та старший син Сергій опинилися на початок війни на передовій. Тоді, за словами Сергія, він пережив найстрашніше - бачив на власні очі, як під обстрілами його син виводив літак з-під удару. Ігор згадує, як спостерігав за обстрілами аеродрому, знаючи, що там його син.
“Відчуття було таке, коли ти не знаєш, що робити. Просто опускаються руки”.
Попри недостатню підготовку у нічних польотах, жоден літак не був загублений. Тоді, як каже Ігор Пархоменко, його син став справжнім воїном і бойовим льотчиком.
Ігор на той час був інструктором і півтора місяці роздумував над тим, чим займатись. Він каже, що розумів важливість своєї посади, адже було дуже багато людей, яких треба було навчиити. Однак Ігор не зміг бути в тилу, коли його син перебував на фронті, тож пішов на службу разом із ним.
Ігор із сином Сергієм почали разом воювати. Скрін з відео
За мужність і патріотизм, проявлені під час захисту Батьківщини від російської агресії, Указом Президента України від 2 травня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України» був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Втім, забрати свою нагороду військовий не встиг.
14 травня 2022 року під час 38-го бойового вильоту Сергій загинув. Він не встиг катапультуватися, коли його літак був уражений.
“Я благав Бога, вірив, ходив, кричав у небо”, - каже Ігор.
Але коли він побачив відео збиття літака, зрозумів, що син не катапультувався.
Відео зізбиттям літака Сергія. Скрін з відео
До того моменту дружина Ігоря не знала, що її чоловік й син воюють. Вона думала, що вони у Львові виконують штатні польоти.
Ігор шкодує, що Сергій так і не побачив свого сина. Із пологового будинку дитину забрав сам дідусь, він його і похрестив. Разом із онуком Костянтином Ігор радо проводить час і розповідає йому про батька.
Сім’я Пархоменків. Дружина Ігоря, син Микита, Ігор та онук Костянтин. Скрін з відео
Біль, що не вбиває
Після сорока днів скорботи, Ігор повернувся до війська. Він каже, що навчився літати “зі свої болем”. Він продовжив не лише особисто виконувати бойові завдання, але й навчати нових пілотів, передаючи їм свій неоціненний досвід.
“Я звернувся до хлопців і сказав: я обов'язково повернуся. І я повернувся, щоб воювати за двох”, — розповідає мелітополець.
Ігор Пархоменко вірить, що його син тепер охороняє його з неба. Перед кожним бойовим вильотом він просить у сина ангельської охорони, знаючи, що його підтримка завжди поруч.
“В мене нема почуття страху... Я сину так і кажу: сину, я знаю, ти мене зустрінеш, що є там Небесний авіаційний гарнізон, там де ти знаходишся”.
Фото сина у кабіні Ігоря. Скрін з відео
У відео є момент, де Ігор показує своєму сину те, що робить і каже: “Це для тебе, сину”.
Символ незламності - панда
Символом зв'язку з сином для Ігоря стала панда - талісман, з яким Сергій завжди літав. Наліпка панди була на його шоломі під час кожного польоту. Тепер для батьків будь-яка панда стала символом пам'яті про сина.
“Він казав: буду пандою. І з того моменту він завжди літав із цією наліпкою на шоломі”, - згадує Ігор Пархоменко.
Панда на шоломі у Сергія Пархоменка. Скрін з відео
Поступово "панда" перетворилася на сімейний символ. Батьки купували іграшкові панди і бачили в кожній із них образ свого Сергія.
“Я купив таку панду в магазині. Коли побачив її, навіть не втримався і розплакався. У тій іграшці я побачив свою дружину з нашим Сергієм на руках”, - зізнається Ігор.
Іграшка панда вдома у Пархоменків. Скрін з відео
Навіть зараз, коли кожен політ може стати останнім, Ігор залишається в строю, символом нескореної волі та любові до Батьківщини.
