Усе – у черешні. І в серці, і в символах, і в надії на повернення додому. 14-й фестиваль “Черешнево” мелітопольці зустрічали у релокації, але об’єднані та з домом у серцях.
«Черешнево» — стало не просто святом. Це про те, як мелітопольці вміють нести свою культуру крізь темряву, і як традиції єднають громаду навіть на відстані від рідного Мелітополя.
Цьогоріч «Черешнево» зібрало близько 200 людей у одному з Незламних хабів Запоріжжя. При вході всім гостям вручали стаканчики з черешнею – як вдома. Також безкоштовно можна було отримати продукцію релакованих з окупації бізнесів: напій від “Мирненська” та випічку “Родинної пекарні”.
«Кожна наша булочка – виплакана. Бо це не просто випічка, це спогад про дім. І сьогодні ми не просто частуємо – ми ділимося цим спогадом», – розповідає Вікторія Долга, директорка релокованої «Родинної пекарні».
Її пекарня організувала майстер-клас із випікання круасанів з черешнею для дітей. А випічка – від рогаликів до мелітопольського прянику – була безкоштовною для гостей.
«Черешнево» в умовах релокації
Аквагрим з черешнями, майстер-класи по виробництву брошек, брелків, ляльок-мотанок, круасанів, спільне малювання картини, а в кінці – лотерея з подарунками. Всього на фестивалі “Черешнево” було більше 11 локацій з активностями, фотозони, стіна з фотографіями та дерево бажань.
Весь запорізький Мелітополь зібрався на “Черешнево”. Релаковані з окупації вищі та профтехнічні навчальні заклади принесли на фестиваль технології та цікаву науку. Мелітопольський багатопрофільний центр ПТО пропонував розписати фреску з черешнею. А ТДАТУ розповідав про різницю між сортами черешні з дегустацією.
- Ця культура є брендовою культурою нашого регіону. Черешня — королева Таврії. Я 20 років представляла її на всеукраїнських виставках від нашого університету. Сьогодні я не могла не приїхати з Білої Церкви, щоб відвідати цей захід. Все надихає і нагадує про Мелітополь. Черешнево — це південь, надія, перемога і про те, що все буде Україна, – розповідає Ірина Іванова, декан Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного.
В інтерактивній зоні Мелітопольського педагогічного університету відвідувачі могли зануритися у віртуальний Мелітополь за допомогою віар-окулярів, побачити під мікроскопом «молекули смаку черешні», залишити власну мрію на дереві мрій.
Олена Арабаджи, проректорка МДПУ, підкреслила, що попри втрату рідного міста, університет продовжує освітню місію:
- Ми працюємо, навчаємося, і мріємо про повернення до Мелітополя. Мелітополь — це все моє життя. Моя родина шість поколінь проживала і буде проживати у Мелітополі. Ніяка путінська, ніяка російська влада у нас його не забере. Тому Черешнево — це літнє свято Мелітополя, це свято нашої надії.
Мелітопольська філія Державної служби зайнятості також доєдналися до фестивалю. Представники пропонували вказати професію-мрії, яку б хотіли займати мелітопольці після деокупації та потягнути передбачення – у якій сфері людина розвивалась би.
Майстер-класи та активності проводили також центр підтримки ВПО “Саме тут”, Молодіжний центр “Піпл.юа”, Центр освіти дорослих “Перший”, Центр захисту і підтримки дітей і сімей. Організатором заходу є Управління Культури Молоді Мелітопольської міської ради.
Всього на фестивалі працювало понад 11 тематичних локацій:
Фото-зони з Черешневим садом та ягодами;
Фотосушка, де можна було залишити своє фото з черешнею на згадку;
Дегустація сортів черешні від ТДАТУ;
Дослід хімічного складу молекул смаку черешні від МДПУ;
Робототехніка та ігри/розслаблення у віар-окулярах від МДПУ;
Дерево мрій;
Аквагрим із черешневими візерунками;
Майстер-класи з виготовлення брошок та брелків з черешнею, ляльок-мотанок;
Майстер-клас з створення круасанів із черешнею;
Виготовлення фігурок черешні на 3D-принтері;
Танці та активності для дітей з аніматорами;
Спільне створення картини з Мелітополем;
Спільне виготовлення фрески з черешнею;
Лотерея з черешневими подарунками.
Родзинкою заходу став виступ мелітопольського гурту “Чері бенд” з авторськими піснями про любов до Мелітополя та каверами. Незважаючи на окупацію, мелітопольці продовжують зберігати та передавати свої традиції, і «Черешнево» — яскраве підтвердження цьому.
Червоний колір – дух свята
На фестивалі червоний став кольором єдності, пам’яті й любові до Мелітополя. У вишиванках, сукнях кольору стиглої ягоди, з черешневими аксесуарами та усмішками — люди не просто святкували, а демонстрували, як виглядає ностальгія, що перетворилась на стиль. Тут кожен образ — це маленька історія про Мелітополь, про коріння, яке не вириває навіть війна.
Світлана, ВПО з Мелітополя, вирішила повністю перетворитись на черешню: у яскраво бордовій сукні та з ковпаком на голові – її не відрізнити від стиглої ягоди. Образ завершує модний шопер з власним малюнком черешні та хенд-мейд (авт. зроблений своїми руками) брелок.
- Я уявила себе такою великою черешнею. Це свято — це родина, це та земля наша. Аж мурашки пішли. Це надія на те, що ми повернемось додому. Тобто надія, віра і любов. Минулі фестивалі були вдома, а зараз ми в гостях, але люди дають нам все, що можуть, а ми йдемо далі. Таке життя. Не дивлячись ні на що, ми все одно будемо разом і повернемо наші території, і наші чудові міста.
Ще одна відвідувачка заходу “Черешенька” (ім’я не вказуємо через безпекову ситуацію) своїми руками зробила сімейний лук з мелітопольськими черешнями:
- Ми прийшли цілою родиною: я тут з донькою та двома онуками, тому ми вирішили зробити всім щось схоже. Всім зробили отакі перчатки з черешеньками та прикрасили футболки черешнями – я нашила малюнок зверху. Оцей брелок на сумці мені онука за вечір зв’язала. І окуляри у нас теж з ягодами. Правда гарно вийшло?
На “Черешнево” ми прийшли, бо вже дуже хочемо додому – а це наче частинка чогось рідного, близького, святкового та смачного.
Більшість людей на фестиваль прийшли у червоному одязі та з аксесуарами з черешнями. А на самому святі мали можливість зробити аквагрим з ягодою. Юрій, викладач МДПУ імені Богдана Хмельницького, розповідає:
- Я прочитав у телеграм-каналі, що бажано бути у чомусь черешневого кольору. А у мене в гардеробі нічого такого не було. Але ж я не міг це так залишити: шляхом на роботу заїхав на ринок і приглядів собі таку бордову футболку. А тут вже зробив собі аквагрим з черешнею. Дружина каже: “Таке тату я тобі дозволяю, роби”.
На фестиваль прийшов, щоб побачити обличчя, які давно не бачив. Просто привітати всіх. Ну, порадіти, хоч як. У Мелітополі майже ніколи не був не “Черешнево”, бо ж сесії, екзамени – ніколи не мав часу. Зараз шкодую, думаю, обов'язково туди б пішов
Як це було: фестиваль до окупації
До повномасштабного вторгнення Росії фестиваль “Черешнево” був головною літньою подією Мелітополя – другим Днем міста. Свято об'єднувало цілі родини, райони, школи, підприємства.
Мелітополь перетворювався на один великий черешневий сад: фонтан на площі "виливався" черешневим соком, у парку розливали черешневе варення, влаштовували карнавали, обирали "Міс Черешнева", проходили ярмарки зі знижками на фрукти.
- До цього свята готувалися заздалегідь всі: і дорослі, і дти. Підбирали костюми, щоб бути разом у єдності. І в кожному куточку було чути: “Це – про Мелітополь”, – згадує Ігор Судаков, голова Мелітопольської районної адміністрації.
Його слова перегукуються з емоціями тисяч містян:
«Ми всі з черешневого серця України. І поки ми його пам’ятаємо – воно живе», – додає він.
Як традиції єднають
Традиції єднають мелітопольців, навіть далеко від дому. А цьогорічне “Черешнево стало не просто фестивалем. Це був подих рідного дому для тих, хто вимушено далеко.
- Нікому не вдасться відібрати у нас нашу єдність, – наголошує Михайло Семікін, заступник голови Запорізької ОВА. – Мелітопольці – це культура, яка дихає разом. І “Черешнево” – найкраще тому підтвердження.
На заході учасники могли залишити побажання на “Дереві мрій”. Майже кожен напис – про одне: «Повернутися додому». Саме таке бажання залишили на дереві і журналісти ТРК-Мелітополь
Цьогорічний фестиваль довів: традиція може бути вільною від географії, але вона не вільна від пам’яті. Черешнева пам’ять живе у кожному, хто скуштував того літа черешню з рідного саду.
І це свято стало ще одним голосом громади, яка кричить на весь світ:
Ми не зламались. Ми з Мелітополя. І ми обов’язково повернемося.
.
