В окупованому Мелітополі російська адміністрація продовжує масштабні репресії проти незалежних релігійних громад.
Як з'ясували журналісти The Kyiv Independent у документальному розслідуванні «Не буде Бога, крім їхнього», ключову роль у цьому процесі відіграють конкретні представники окупаційної влади, причетні до тиску на протестантські, католицькі та інші громади.
Центральна фігура — Артем Шарлай, який очолює так званий «відділ по роботі з релігійними організаціями» в структурі окупаційної «військово-цивільної адміністрації Запорізької області». Саме його відділ організовує заборони і репресії щодо незалежних церков. Журналісти під прикриттям поспілкувалися з Шарлаєм, видавши себе за представників російської православної організації. Він охоче ділився подробицями «боротьби з сектами».
Під цим приводом окупаційна влада закрила і захопила низку церков — зокрема, баптистську «Благодать», п'ятидесятницьку «Слово життя», найбільшу протестантську церкву міста «Нове покоління», а також Українську греко-католицьку церкву. Віруючих заарештовували, допитували, примушували до від'їзду. Серед найближчих помічників Шарлая — Андрій Зінченко, який раніше керував «центром допомоги жертвам деструктивних культів «Діалог»», діяльність якого ще на початку 2000-х підтримувала УПЦ МП.
За словами Шарлая, Зінченко активно допомагає в ідентифікації та «витісненні» непідконтрольних церков. Також Шарлай згадує В'ячеслава Литвиненка, молодого релігієзнавця, поки що не ідентифікованого журналістами, та Олександра Данилова, голову департаменту внутрішньої політики, до якого входить і відділ Шарлая.
Данилов раніше обіймав посади в проросійських колах, а після повномасштабного вторгнення перебрався до Мелітополя. Прямі звинувачення проти Шарлая висунув греко-католицький священик Олександр Богомаз, депортований з міста в грудні 2022 року за розпорядженням гауляйтера Євгена Балицького. Саме Балицький, за словами протестантського пастора Михайла Брицина, координує зачистку всіх «неугодних» церков і священиків.
«Він знає Мелітополь, він же сам – мелітопольський, він знає вплив мелітопольських церков, він знає особисто людей, пасторів, священників, чим вони займалися. Я думаю, що його ненависть саме до того, що хтось намагається жити не так, як він собі уявляє, це просто його дратує. Тому злість на цих священників, злість на цих пасторів, дає йому оцю ненависть, вона підживлює його бажання зачистити все геть», — сказав в інтерв’ю The Kyiv Independent Михайло Брицин, пастор забороненої окупантами Церкви «Благодать».
Церкви захоплені, пастори витіснені
Зараз приміщення церков використовуються окупаційними структурами. У будівлі церкви «Нове покоління» працює так зване «міністерство молодіжної політики», в «Благодаті» — «міністерство культури», а в «Слові життя» — підрозділ «міністерства внутрішніх справ». Але тиск на релігійні громади почався ще в 2022 році.
З весни стали відомі випадки арештів пасторів: пастора церкви «Слово життя» Дмитра Бодю російські військові викрали прямо з дому. Пастора церкви «Джерело життя» Валентина Журавльова — прямо з молитовного зібрання на площі. Глава баптистської громади з Василівки Микола Жолован також опинився в полоні. Церкви піддавалися обшукам, а священиків — допитам. Їм інкримінували «зв'язки з США» і «фінансування ЗСУ». У будинках і молитовних будинках нібито знаходили «зброю» і «агітацію», як це було з пастором Віктором Сергєєвим, змушеним покинути місто після арешту і обшуків.
«Місто окуповане, а на головній площі десятки людей співають «Боже великий єдиний нам Україну храни». Звісно це не могло подобатись загарбникам», – розповідає пресвітер Михайло Бріцин, пастор церкви «Благодать».
«Одна віра — православна»: як відбирали молитовні будинки
У вересні 2022 року, перед проведенням так званого «референдуму», російські військові заявили парафіянам баптистської церкви в селі Чкалово: «Після референдуму ваших тут не буде. У нас одна віра — православна». Це підтверджує: на окупованих територіях релігійна свобода скасована.
Всі церкви, не пов'язані з РПЦ або УПЦ МП, визнаються «сектами», а їх діяльність — під забороною. Священики Православної церкви України, як, наприклад, протоієрей Святослав (Пітерський), депортовані за відмову приймати російські документи і визнавати «референдум». Священики греко-католицької церкви також покинули регіон під тиском.
Лояльні і привілейовані
На тлі тотальних репресій особливе становище зберігають лише представники УПЦ Московського патріархату. Їхні церкви працюють без обмежень, священиків не затримують, богослужіння не заборонені. Найактивнішим серед них став архімандрит Іоанн (Прокопенко), настоятель монастиря преподобного Сави Освяченого в Мелітополі. Знайшлися духовні особи, які зрадили свою паству і пішли на співпрацю з окупантами. Серед них - настоятель Свято-Георгіївського храму протоієрей Максим (Смирнов) і поп-ростовщик протоієрей Олександр (Беднов). Вони не приховують лояльності до окупантів, беруть участь у публічних заходах, дякують російській владі за допомогу, а монастир регулярно використовує пропаганду.
Черниці монастиря голосували на «референдумі», а в крамниці вільно продавалися ліки, захоплені окупаційною адміністрацією в українських гуманітарних вантажах. З релігійною картою Мелітополя покінчено: різноманітність змінилася диктатом однієї конфесії. На зміну толерантності прийшли зачистки, насильницькі депортації та ідеологічний примус. Під прикриттям боротьби з «сектами» російська окупаційна адміністрація реалізує кампанію зі знищення української ідентичності та свободи віросповідання.
