На Алеї Слави біля площі Перемоги в окупованому Мелітополі з'явився новий монумент - погруддя Йосипу Сталіну, диктатору, на чиїх руках кров мільйонів невинних людей. Цей бронзовий пам'ятник - не просто несмачна скульптура, а символ ідеологічного реваншизму, який Росія сьогодні нав'язує окупованим територіям.

Збір коштів на встановлення погруддя ініціював місцевий колаборант Тарас Генов, давній прихильник комуністичної ідеології. За його словами, встановлення позолоченої скульптури приурочено до 80-річчя Перемоги. Пропагандисти вже із захопленням пишуть про те, що погруддя Сталіну посіло своє місце на Алеї Героїв Великої Вітчизняної війни, хоча офіційного відкриття монумента поки що не відбулося - його, ймовірно, приурочать до 9 травня.

Цей крок - частина набагато масштабнішого процесу, який відбувається сьогодні в Росії та на підконтрольних їй територіях: повернення до культу жорстокого минулого, спроба реабілітації сталінського режиму та виправдання репресій.

Нагадаємо: тільки в 1937-1938 роках, за офіційними даними, під час сталінських репресій з політичних мотивів було засуджено 1 344 923 людини. З них 681 692 людини були розстріляні. Сталінський режим знищував цілі верстви населення - від інтелігенції та селян до військових і партійних чиновників, перетворюючи країну на величезний табір.

Чому ж у Росії знову з'являються пам'ятники Сталіну? Про це пояснює співзасновниця російського «Меморіалу» Ірина Щербакова в інтерв'ю DW: "Це частина реваншистського мислення - спроба відновити велич та імперію за будь-яку ціну, за допомогою придушення, страху, мілітаризації суспільства. Росія офіційно перетворила культ Перемоги у Другій світовій війні на державну релігію, а постать Сталіна - зручний символ цієї міфології".

Встановлення сталінських погруддя в Мелітополі, Вологодській області, Бурятії та інших місцях - це не про історію або пам'ять. Це про сьогоднішнє політичне послання: Росія хоче показати, що вона повертається в епоху, коли людське життя не означало нічого, а головними були сила, насильство і геополітичний шантаж.

Такий вигляд має «русскій мір» у реальності - з бронзовими тиранами на постаментах, з ненавистю до прав людини, з презирством до пам'яті мільйонів жертв, які загинули не лише під час війни, а й від рук власної держави.

Для тимчасово окупованого Мелітополя це погруддя Сталіну - особливо болючий символ. Це нагадування про те, що окупанти прийшли не з миром і не з захистом, а зі спробою переформатувати місто під свою похмуру ідеологію. І саме тому боротьба України за визволення - це не тільки війна за територію, а й боротьба за право жити без диктаторів, без репресій, без бронзових бовванів на площах.