Двадцятишестирічний Владислав Гершон з Мелітополя перебуває в російському полоні з серпня 2023 року.

Його мати Наталя Гершон, яка перебуває на підконтрольній Україні території, звертається в усі інстанції з проханням допомогти звільнити сина, якого Росія звинувачує в тероризмі.

Влад закінчив 24 школу, любив писати вірші і до арешту працював віддалено журналістом на спортивних сайтах. Про те, що Влад підпільно вів в окупації телеграм-чат «Ми це Україна», Наталя дізналася тільки після арешту сина.

Жінка щодня переглядає кадри пропагандистського телеканалу «Россия 1». Ведучий пропагандист Дмитро Кисельов розповідає про затримання «агентурної мережі України», що вела проукраїнський ТГ-канал РІА Мелітополь і ТГ-чат «Мелітополь - це Україна», адміни яких нібито схиляли людей до шпигунства.

На кадрах показано, як озброєні російські військові поклали Влада обличчям у підлогу. Він повідомив, що він адміністрував ТГ-чат «Мелітополь - це Україна».

Про арешт сина Наталії повідомила мати.

- Влад жив із батьками. Військові прийшли в будинок о 12 ночі.  Провели обшук - усе перевернули догори дном і відвезли Влада. Два місяці ми не знали взагалі де він, що і як, - згадує Наталя.

Як вдалося з'ясувати редакції ТРК Ммелітополь із власних джерел, спочатку Владислава утримували в Мелітопольських тюрмах. А сьогодні він перебуває в Маріупольському СІЗО. Його утримують в одній камері з нашим колегою адміністратором українського ТГ-каналу РІА Мелітополь Георгієм Левченком. 

Влада звинувачують у тероризмі, шпигунстві. Загалом йому загрожує до 25 років позбавлення волі. Мати Владислава Гершона шукає гроші на адвоката. Той, який призначений Владиславу державою-агресором, не зацікавлений в оправданні свого підопічного.

Коштує послуга адвоката 50 000 рублів один візит до ув'язненого незалежно від результату.

- У нас уже був один адвокат і він нічим не допоміг, - каже Наталя. 

Допомогу від держави України на адвоката для полоненого сина мати так і не отримала.

- Я зверталася до Червоного Хреста, але мені так жодного разу й не підтвердили, що мій син перебуває в полоні. Саме тому я не можу отримати виплати на сина, щоб найняти адвоката. Я на свої заощадження наймала адвоката, але вистачило тільки на 4 візити. Кожен візит - це 50 000 рублів, - пояснює Наталя.

Наталя зверталася до уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця.

- Дмитро Лубінець подавав на обмін журналістів Мелітополя: Ірину Левченко, Яну Суворову, Георгія Левченка, Анастасію Глуховську і Влада. Але російська сторона не підтвердила обмін, - зазначила Наталя.

Разом з іншими матерями та дружинами цивільних полонених Наталя записувала звернення до Казахського президента в надії, що він зможе повиляти на Путіна і її сина обміняють.

У своєму крайньому листі з полону, Влад написав матері прохання опублікувати його звернення до світу:

«У мене не залишилося нічого, крім серця. Серця сина, чоловіка, онука, брата, племінника, друга. У цьому серці продовжує співати птах свободи. Не дайте нікому позбавити цього птаха голосу. Поверніть любляче серце додому. Дякую!»

«Не мовчи. Полон вбиває»

Акція під такою назвою проходить у Запоріжжі практично 3 роки. Щосуботи волонтери, родичі військових і цивільних полонених виходять на проспект Соборний, щоб нагадати всім про в'язнів Кремля. Усіх цих людей об'єднує одна біда.

У цій акції взяли участь і журналісти РІА Південь та ТРК Мелітополь, щоб підтримати мелітопольських колег-журналістів, які перебувають у російських катівнях:

• Георгія Левченка
• Ірину Левченко
• Анастасію Глуховську
• Євгена Ільченка
• Влада Гершона
• Яну Суворову

Журналіст з Мелітополя Світлана Залізецька на акції "Не мовчи. Полон вбиває" у Запоріжжі

Понад 8 тисяч українців, цивільних і військових, досі перебувають у російському полоні. Такі цифри наводить Юрій Таранюк, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Голосом полонених у Запоріжжі стали родини, друзі та навіть небайдужі перехожі. Звичайні люди, яких об'єднала втрата близьких.

Учасники акцій переконані, сенс виходити на вулицю і кричати про полонених - є. Це не лише піднімає мотивацію та об'єднує родини полонених, а й привертає увагу української та світової спільноти. «Не мовчіть про полонених! Боріться за них так, як вони боролися за нас»!