Мелітополець Олексій Ніколаєнко один із 280 000 переселенців, які сьогодні проживають у Запоріжжі.
В окупованому Мелітополі він провів 3 місяці. Перше інтерв'ю ми записали з Олексієм Олександровичем восени 2022 року. Він згадував, як за ним, 70-річним пенсіонером, гналися російські військові та розбили його телефон, як його вивозили з міста волонтери «дорогою життя» під обстрілами, і як гостинно зустрічало його Запоріжжя.
Поневіряння по квартирах
Майже за три роки життя в Запоріжжі переселенець уже вчетверте змінює житло. Сьогодні Олексій Ніколаєнко у свої 73 роки живе в гуртожитку, як колись у студентські роки. Саме в гуртожитку ми й зустрілися з ним. На запитання: «Не шкодуєте, що виїхали» Олексій Олександрович без тіні сумніву відповів: «Ні». Каже, що ніколи б не зміг жити в страху, в якому живуть ті, хто залишився в Мелітополі.
- Це вже четверте моє житло. Друзі допомагали. Спочатку я оселився в дитячому спортивному інтернаті й хотів звідти виїхати кудись у західну Україну чи взагалі в Європу. Але я буквально за тиждень після приїзду вийшов в інтернет і мені товариш з Ізраїлю запропонував пожити в його однокімнатній квартирі в Запоріжжі. Потім я жив у інших друзів.
Далі довелося звільнить житло і мені наша громада допомогла оселитися в гуртожитку, - розповідає свою історію мелітополець.
Общага, як у студентські роки
Загальна кухня, санвузол наприкінці коридору, загальний душ на цокольному поверсі. Холодильник на 3 поверсі. Такі зручності в гуртожитку. І цим умовам проживання Олексій Ніколаєнко радий.
- У гуртожитку я жив 4 роки коли, коли був студентом ще. Потім, коли на півночі працював, рік у гуртожитку жив із сім'єю. Зараз ось знову. Звичайно, хотілося б жити у своїй квартирі. Але в цій ситуації порівняно з іншими я живу дуже добре. У мене чудові умови.
Тут на цокольному поверсі є душ. І, коли стоїш під ним і думаєш, що сьогодні багато хто позбавлений цієї можливості, сам собі кажеш, що ти живеш у прекрасних умовах, - розповідає про побутові умови Олексій Олександрович.
Життя на пенсію в 3600 гривень
Переселенець живе на пенсію 3600 гр. Вижити на такі гроші в Запоріжжі неможливо. Одяг із чужого плеча та гуманітарка, продуктами допомагає Мелітопольський центр допомоги «Саме тут».
- Продуктами допомагає наша територіальна громада - щомісяця видають. У 2022 році взагалі було чудово. Багато було громадських організацій - вони виділяли гроші. Я навіть міг зібрати близько 8000 грн і купив телефон, бо мені окупанти його розбили. А зараз допомога переселенцям стихла. Але все одно мелітопольська громада найбільше своїм допомагає.
І в гуртожиток привозили допомогу для ВПО: матраци видавали, ліхтарики - все необхідне.
Адже я коли виїжджав із Мелітополя, думав 3-4 місяці, тому теплий одяг не брав із собою. А зараз ми починаємо розуміти, що це може бути надовго і ми просто звикли до цього навантаження, - розповідає переселенець.
- Страх, який звідти привіз, він тиснув. Буквально на другий день після приїзду в Запоріжжя я попрямував до обласної лікарні. І, коли побачив солдатів, то мимоволі став переходити на інший бік вулиці. А потім подумав, так це ж наші солдати. Ось настільки був заляканий, - згадує пенсіонер.
Останнім часом Запоріжжя активно обстрілюється КАБами. Багато місцевих жителів покинули місто. Мелітопольський переселенець каже, що радий би виїхати, та нема за що:
- Я б у перший день, щойно евакуювався, виїхав би кудись на захід аж до Європи. Але в мене немає для цього коштів. Навіть якщо я нашкрябаю грошей на квиток до західної України, мені треба буде по новій там влаштовуватися - шукати собі житло, продукти. Треба було раніше виїжджати. Немає коштів просто, а так би поїхав не замислюючись ні на хвилину. Бо коли лежиш і чуєш вибухи ці, то гірше нікуди, - ділиться пенсіонер.
Мріяпереселенця
З тими, хто залишився в тимчасово окупованому Мелітополі Олексій Олександрович продовжує підтримувати зв'язок.
- Спочатку ми дуже активно листувалися. Розмовляли по WhatsApp. А зараз усе менше людей ідуть на контакт. Бояться. Вони бояться хаяти і хвалити російську владу, тому і сказати їм нічого, - каже переселенець.
Сьогодні улюблене заняття пенсіонера-переселенця - ходити блошиними ринками і розглядати товар. Крім того, Олексій Олександрович веде свою сторінку у Фейсбук і ділиться своїми пригодами переселенця. А ще Олексій Ніколаєнко відомий своєю рубрикою «Пішеблог переселенця», де ділиться своїми рецептами простих страв холостяка.
«Ні. Я листуюся з тими, хто в Європу поїхав - мами з дітьми. Діти спочатку хотіли додому. А, коли перший навчальний рік закінчився, діти вже стали говорити, що не хочуть додому. Їм там подобається. Їм би житло в Європі, а роботу знайти можна скрізь. Але там немає житла. Тому доведеться повертатися. Якби в мене була можливість залишитися в Запоріжжі, то залишився б. Особливого бажання в Мелітополь повертатися немає. Але там у мене маленька квартирка, - зізнається пенсіонер.
А ось на запитання, про що мріє переселенець, відповідь була й зовсім непередбачувана:
- Не хочу грошей і заморських країн. Моє життя насичене і мене важко чимось здивувати та й спогадів купа. Але я мрію, щоб було здоров'я дожити, коли буде суд над рашистами - над Путіним, над усіма цими соловйовими і скабєєвими. А я буду дивитися по той бік екрану і це буде найцікавіше закінчення життя мого.
Наприкінці бесіди Олексій Ніколаєнко звернувся до мелітопольців:
- Є там такі люди, які чекають повернення України. Їм скажу: «Тримайтесь!» А тим, які пішли на угоду з владою: «Тремтіть!». Я буду спостерігати, як прийдуть люди у військовій формі. Так що тремтіть. Ось так».
