Близько 70 000 осіб покинули тимчасово окупований Мелітополь через війну.
Таку статистику озвучив в ефірі телемарафону голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров. Частина з тих, хто виїхав, залишили Україну, роз'їхавшись по різних країнах світу. Однак більшість із них продовжують жити з надією повернутися додому і з Україною в серці.
Як мелітопольці інтегрувалися закордоном і допомагають Україні здалеку, читайте в інтерв'ю нашої героїні Олени (ім'я змінено з міркувань безпеки, авт.)
Допомога своїм
Олена в березні 2022 року виїхала до Німеччини, де продовжує жити донині.
- У школі та інституті вивчала німецьку мову, тому думала, що буде легше інтегруватися в суспільство в Німеччині, - розповідає Олена. - Моя приятелька з Одеси, донька якої давно живе в Німеччині, рекомендувала мені місто Крефельд (Північна Вестфалія). Вони підшукали приймаючу сім'ю українських мігрантів. До Німеччини я прибула 13 березня.
На вокзалі таких як я зустрічали волонтери. Це українці, які виїхали до Німеччини років 7-20 тому. Вони поїли нас чаєм і розповідали, куди потрібно далі їхати.
Більшість їхали в табір, а мене зорієнтували, куди їхати в сім'ю.
Українці вели нас як сліпих кошенят за руку: допомагали оформити паспорти, перепустки, талони на продукти. Я вдячна Наталії, яка курирувала мене і досі продовжує допомагати.
Приймаюча сім'я допомагала мені через фірми знайти житло, за яке міг платити Джобцентр.
Як живуть біженці з Мелітополя
Оскільки в серпні Крефельд прийняв велику кількість біженців, його закрили для мігрантів. В'їхати можна було тільки за першою лінією споріднення.
- Таким чином моя донька з онукою в'їхала сюди. Я отримала від міста житло, в якому й зараз проживаю. З грошової допомоги плачу за електрику, інтернет, проїзд у громадському транспорті та послуги зв'язку.
У Німеччині обсяги електроенергії кожен виставляє сам. Якщо ти спожив менше, то обов'язково зроблять перерахунок і кошти повернуться на картку. Оренда та обслуговування квартири безкоштовне, - розповідає Олена.
Складнощів у комунікації мелітопольчанка не відчувала і швидко інтегрувала в суспільство. Ба більше, у вересні 2022 року Олена - педагог-психолог знайшла волонтерську роботу.
- Я комунікабельна людина. І нас волонтери постійно вели. Тому проблем з інтеграцією в суспільство в мене не було. У 2022 році в мене вже був перший досвід роботи з дітьми за міською програмою допомоги дітям України. 4 місяці я, як дитячий педагог-психолог, навчала їх українських пісень, віршів. Наші діти були маленькими місіонерами, які несли в Німеччину інформацію про Україну (на фото). Ми проводили зустрічі в міському музеї, виставки малюнків. Діти в українських віночках співали, розповідали вірші, - каже Олена.
Кого беруть на роботу
Найпростіше знайти в Німеччині роботу тим, хто володіє німецькою. Усі біженці мають можливість відвідувати безплатні курси навчання мови. Для Олени, попри те, що вона в школі та у виші вивчала німецьку, мова давалася складно.
- Я дуже хотіла вивчити німецьку. Мріяла в майбутньому, коли я повернуся в Україну, відкрити центр розвитку дитини, щоб ввести в навчання німецьку мову. Але саме мова виявилася моєю найбільшою трудністю в Німеччині, - каже Олена. - Основна вимога тут для кваліфікованої роботи - знання мови.
Багато наших одразу знаходили роботу самі й не йшли на курси. Це, як правило, некваліфікована праця. Наприклад, доглядати за людьми похилого віку. Здебільшого таку роботу знаходили жінки.
Навчаються у двох школах
Олена розповідає, що українські сім'ї намагаються робити все, щоб діти не втрачали українського коріння. Онука Олени, наприклад, навчається у двох школах.
- Дітям набагато простіше адаптуватися. Більшість легко навчаються в німецьких школах. Особливо тим, хто в школі вчив англійську або німецьку. На групі продовженого дня діти спілкуються з носіями мови і це допомагає їм швидше адаптуватися.
Моя внучка навчається в школі, де в класі одна дитина німецького походження. Усі інші: турки, сирійці, афганці. І тільки в другому класі з'явилася ще одна дівчинка українка з Києва.
Але внучка впоралася з адаптацією.
У першій половині дня вона навчається в німецькій школі, а в другій - у мелітопольській гімназії № 23 онлайн. Діти з Мелітополя, які зараз перебувають у різних країнах: Італії, Німеччині, Норвегії, - усі зустрічаються і займаються. Другий рік наша вчителька Людмила Іванівна підтримує і навчає наших маленьких українців.
Ми обрали три основні предмети: математика, письмо, читання.
І хоча це важко тягнути дві школи, ввечері в неї ще й гуртки, - розповідає Олена. - Наші діти вирізняються тим, що швидко всьому вчаться і толерантні до всіх.
Допомога армії та Україні
«Діаспора» українців у Крефельді становить близько 3,5 тисяч осіб. Усі вони з різних міст і допомагають один одному та Україні.
- У 2022-2023 роки ми організовували мітинги і збір коштів, які адресно відправляли в Україну. На ці мітинги пошили величезний український прапор. Ви б бачили з якою гордістю наші діти йшли з прапором України по всьому місту.
Та й узагалі українців видно здалеку: стрічки, значки - вся наша символіка. Далеко від України це особливо цінно для нас.
На День Соборності України нашими силами було організовано мітинг із концертною програмою та збором коштів. А одна наша україночка створила танцювальну групу для популяризації українських народних танців серед дітей.
Ми також проводимо благодійні ярмарки - готуємо українські страви та збираємо кошти на підтримку української армії. Німці допомагають українцям. Є одна жінка на ім'я Клавдія, яка шиє пледи з клаптів синьо-жовтого кольору. Українські жінки також підтримали її ініціативу.
На Великдень українці виставляють на продаж на благодійному ярмарку писанки та паски. Дні вишиванки українська діаспора проводить разом. Усі з гордістю носять національний одяг.
Жінки плетуть антидронові сітки. У Дюссельдорфі не зупиняються – плетуть маскувальні сітки (на фото). Плетуть всі – у робочі дні жінки, а на вихідних батьки дітей, які займаються у скаутській організації Пласт. Всі між собою спілкуються виключно українською. Діти і дорослі з південного-сходу теж переходять на українську.
Ми також робимо і відправляємо в Україну для ЗСУ окопні свічки з дитячими малюнками на банках.
Одна з волонтерок на ім'я Марія розповіла, що в місті 4 сім'ї долучилася до руху ДрукАрмія. Вони власним коштом придбали 3D принтери та виготовляють деталі для дронів, а потім пересилають в Україну.
- Є серед наших неймовірна людина. Багатодітний батько з великим серцем. Він зібрав і передав в Україну величезну кількість гуманітарки (на фото). Усю допомогу військовим перевізники переправляють безкоштовно.
- Тут кожен українець-біженець робить усе, щоб допомогти наблизити перемогу України, - каже Олена. - Сподіваємося, що всі наші території будуть деокуповані і кожен зможе повернутися в рідні місця, а ми в рідний Мелітополь».
