З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України службою "Викрадені мелітопольці" задокументовано 349 випадків викрадення російськими загарбниками цивільних мелітопольців.

СТАТИСТИКА

• Із них на серпень 2024 року 207 осіб було звільнено або їм вдалося вибратися на свободу.
• Утримуються у полоні - 139 осіб ( є інформація про трьох закатованих).
• Встановлено місце перебування - 82 особи.
• Про місце перебування та стан здоров'я 57 осіб не відомо.
• Перебувають в судовому процесі/засуджені 31 особа.

ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ

На жаль, не завжди звільненим цивільним полоненим вдається довести, що вони були у російському полоні і оформити грошову компенсацію. Редакції РІА-Південь практичні роз’яснення надали юристи ГО Об’єднання родичів політв’язнів Кремля. З цією організацією плідно співпрацює Мелітопольська міська рада.

- Ми постійно надаємо безоплатну юридичну підтримку для політв'язнів, цивільних бранців Кремля та їхніх рідних – по неї завжди можете звернутися у вкладинці "Юридична допомога" на нашому сайті. “, – наголошує керівник ГО Об'єднання родичів політв'язнів Кремля Ігор Котелянець.

Якщо ваші близькі зникли або ви стали свідком воєнних злочинів, будьте проактивними звертайтеся, в першу чергу, до Національної поліції. Те, що бачили та знаєте ви, не потрапить без ваших свідчень до правоохоронних органів України. Якщо ваші рідні цивільні, котрі, за вашими даними, потрапили в неволю окупантів і утримуються на тимчасово окупованих територіях або були вивезені в росію – сміливо звертайтеся по допомогу юристів громадської організації “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”.

“Найчастіше до наших юристів звертаються по допомогу, коли щодо цивільних бранців потрібно встановити факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Такі запити надходять як від самих людей, що були позбавлені свободи та вже звільнилися, так і від членів їхніх сімей”, – ділиться досвідом юристка ГО Об’єднання родичів політв’язнів Кремля Людмила Шумкова.

“Зазвичай питання на цю тему стосуються: самого порядку звернення до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, порядку складання заяви та додавання необхідних додатків до заяви. Іноді заявники потребують роз’яснення щодо фактів, яким необхідно приділяти увагу та зазначати їх при складанні заяви”, – пояснює Людмила.

Також дуже часто фахових юридичних консультацій потребують люди, коли прагнуть дізнатися, що робити, коли член сім’ї потрапив у полон або зник безвісті, а також потрапив у незаконне ув’язнення на тимчасово окупованих територіях України та території російської федерації.

- Члени сім’ї питають: як діяти, до яких державних та міжнародних структур звертатися? Часто звертаються рідні із запитом, як можна посприяти у звільненні з полону та незаконного ув’язнення? Тут питання зазвичай стосуються взаємодії з державними інституціями та міжнародними організаціями, які займаються так званим “обміном” та сприяють звільненню цивільних осіб, що перебувають в незаконному ув’язненні, формуванню списків на обмін і першочерговості у них”, – коментує фахівчиня ГО Людмила Шумкова.

Окрім юридичної та іншої допомоги цивільним бранцям та їхнім родичам, Об’єднання документує воєнні злочини.

“Це відбувається у нас з 2022 року, в рамках коаліції “Україна 5 ранку”, в яку входять більше ніж 40 організацій. Ті з них, що документують воєнні злочини, прийшли між собою до певних єдиних стандартів про те, що і як саме ми документуємо. Загалом, документуємо воєнні злочини, які вчинила Російська Федерація з початку повномасштабного вторгнення. Перш за все, ми коли документуємо воєнні злочини, керуємося Міжнародним гуманітарним правом, що складається з Женевських конвенцій”, – пояснює керівниця юридичного напряму ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Катерина Левченко.

Міжнародне гуманітарне право – це не про гуманізм: але й на війні існують правила, яких агресор не дотримується.

“Нас цікавить третя і четверта статті Конвенцій. Третя – це з питань поводження з військовополоненими, четверта про цивільних. Особлива така от ремарка: не все, що нам не подобається з того, що вчиняє Російська Федерація, є воєнним злочином. Тут дуже багато контекстів і дуже багато умовностей: треба розуміти, що як би нам не хотілося, так побачити в самому формулюванні гуманітарного права все про гуманізм і про все прекрасне, але наразі найгуманніша частина світу – європейська спільнота – визначають, що воювати це нормально, і вбивати, в принципі, це нормально. Ненормально вбивати так, як не домовились. Тому треба розуміти, що не кожна смерть спричинена війною є воєнним злочином, не кожен там постраждалий є жертвою війни”, – застерігає Катерина Левченко.

За словами юристки, по аналогії з українським законодавством, де злочином вважається те, що передбачено в Кримінальному кодексі, так і з Міжнародним гуманітарним правом є Римський Статут, і воєнним злочином вважається те, що передбачено в восьмій статті Римського статуту: там є абсолютно повний, вичерпний перелік того, що ми можемо вважати воєнним злочином.

“Також ми можемо під час документування керуватися статтею сьомого Римського статуту, це злочини проти людяності. Але тут документатори мають бути обережніші: все одно треба доводити контекст цих злочинів саме в воєнному стані…”, – коментує нюанси Катерина Левченко.

“Із цікавого, що часто плутають: чого воєнний, а не військовий? Бо корінь слова від “війна”, тобто все, що навколо війни – це воєнний злочин, це воєнний стан, коли військовий – це те, що стається, трапляється у війську: військовий квиток, військова частина. Тобто, якщо ми говоримо про воєнний злочин, значить ми говоримо про, наприклад, самовільне залишення військової частини військовим якоїсь країни, це взагалі внутрішні проблеми окремого взятого війська”, – пояснила юристка Об’єднання.

“Якщо ми говоримо про міжнародний збройний конфлікт, ми говоримо про воєнний злочин, а отже Римський статут, по суті на ньому ґрунтується все Міжнародне гуманітарне право і Міжнародний Кримінальний Суд, коли буде притягати тих чи інших фігурантів воєнних злочинів, він буде керуватися саме цим. Тобто перед тим, як визначити воєнний злочин, який документуємо, ми відкриваємо статтю восьму Римського Статуту і 85 статтю додаткового протоколу до Женевських Конвенцій, і там є весь перелік”, – коментує процес Катерина Левченко.

Якщо людина прагне задокументувати воєнний злочин, варто поділитись з документаторами ГО інформацією, якої володієте. Розмова з документатором, і збереження даних повністю конфіденційні – ви самі зазначаєте, на що саме даєте згоду, тобто як і де ГО може чи не може публікувати, чи не публікувати навіть анонімно згадки про вашу ситуацію.

Чому важливо ділитися свідченнями, для чого документувати?

Фахівці стверджують: це наша спільна відповідальність за притягнення росії до правосуддя. Важливо, що Об’єднання родичів політв’язнів Кремля – це не журналістська, а громадська правнича організація.

Метою документування воєнних злочинів є подальше подання інформації про злочини росії до Комітету з насильницьких зникнень ООН, до Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини, ця інформація допоможе і формувати звернення до Міжнародного комітету Червоного хреста, клопотання до Омбудсмана та Коордштабу України тощо.

Це допоможе і Україні на міжнародній арені добиватися правосуддя, а в конкретних випадках допоможе встановити особу кривдників – бо часто є паралелі зі свідченнями інших цивільних бранців. Також це сприятиме формуванню реєстру осіб, постраждалих від війни – які зможуть отримати належний соціальний захист і допомогу.

Щоб звернутися по правничий супровід для політв’язнів Кремля, цивільних у російській неволі чи їхніх родичів або звернутися до документаторів аби задокументувати побачені особисто воєнні злочини чи злочини щодо найближчих родичів потрібно просто заповнити заявку на сторінці Юридична допомога.