Запоріжжя з початку повномасштабного вторгнення прийняло понад 300 тисяч переселенців, включно з тими, хто виїхав із Мелітополя.
У модульному містечку на Пісках, яке існує з 2014 року, проживають сьогодні 160 переселенців. Є серед них і мелітопольська сім'я Ольга Петрівна (88 років) і Василь Семенович (87 років) Манюгіни. На жаль, у колишнього кадрового військового Василя Семеновича стався інсульт, а інвалідність йому не поставили. За ними сьогодні доглядає Ольга Петрівна. Жінка слабочуюча.
Крихітній кімнатці, де ледь поміщаються два ліжка і стіл, пенсіонери невимовно раді.
- Живеться нам нормально, якби тільки ми не хворіли. Ліжка є і шафи теж, готувати їжу є де. Душ і унітаз працюють. Що ще потрібно, - каже Ольга Петрівна.
Пенсіонери приїхали до Запоріжжя за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення ворога. Ольга Петрівна потрапила в лікарню.
Відтоді переселенці не знають, що сталося з їхньою квартирою в Мелітополі:
- Зв'язок трошки був із сусідами. Але боїмося, щоб не підставити їх. Речі там усі залишилися: холодильник, телевізор. І все там залишилося. Плакала перший час, переживала, місця не знаходила. Усе ж нажите і хороше здавалося, - плаче пенсіонерка.
Мелітопольці кажуть, що їм часто сниться Мелітополь і вони мріють повернутися додому.
- Хочу додому аби тільки руки працювали. А вони не ворушаться. А я ж звик усе життя працювати, - бідкається пенсіонер.
У кожному модульному відсіку є спільна кухня та їдальня. У коридорі шафи для одягу. Однак усі речі переселенців погано поміщаються в крихітних кімнатках. Тож здебільшого житло виглядає, як склад речей. Любов Ярова разом із сином - переселенці з Оріхова. На жаль, чоловік виїжджати відмовився і займається в Оріхові городом:
- Ми просили в адімністрації контейнери для речей. Але нам сказали, що немає такого. Ми вже тут відзначали 50 років спільного життя. Усе в нас тут звалено. Але зате спокійно. Чоловік сердиться, що я не їду в Оріхів. А там страшно. Краще в тісноті, але не в образі жити тут. Не чуєш цих пострілів. Там, щоб жити, потрібно залізні нерви мати, як у мого чоловіка, - розповідає переселенка і дякує волонтерці та представникам влади Людмилі Салістій і Світлані Мандрич за допомогу.
Ще одну родину ВПО евакуювали до Запоріжжя з Малої Токмачки. Будинок згорів. 75-річну Марію Миколаївну евакуювали вночі. Вона досі згадує пережитий жах.
- Осколки летять, на ранок піввідра осколків збирала по двору. Через 5-10 хвилин гахкали. За вікном упав снаряд, а я йшла в кімнату і мене оглушило повністю. Апарати мені привезли. Гуманітарку нам дають. За кімнату платимо на місяць на двох 2600 грн. У мене пенсія 3600, а в господаря 2200 грн. Так і обходимося. Люди бідують ще більше, ніж ми, - каже пенсіонерка.
Кожен модуль обладнаний конвектором. Обмежень за термінами проживання немає. Є в містечку сім'ї, які переїхали в Запоріжжі з Донецької області у 2014 році. Житло безкоштовне, але платити необхідно за електроенергію і воду.
- Це історія про тимчасове поселення. Тут можна прожити 2-3 місяці. Але ми не маємо права виселяти людей. Але на початку року буде велика загальнодержавна програма будівництва соціального житла. Перебудувати щось складніше, ніж побудувати з нуля.
- Тому нам краще звернути увагу на вільні ділянки землі в Запоріжжі й не десь на околицях, щоб не створювати гетто якісь. А соціалізувати переселенців. Міжнародні партнери готові надати модульні містечка. Це хороші будинки з терміном експлуатації 10-20 років. Круті будиночки, - каже секретар міськради Регіна Харченко.
Потреба в житлі є не тільки вже у переселенців, а й у жителів Запоріжжя. В обласному центрі після ракетних обстрілів пошкоджено 500 будинків приватного сектору.
Статистика
- Загалом у шелтерах Запоріжжя проживає 163 людини.
- Загальна кількість діючих шелтерів у м. Запоріжжя - 46.
- З них 10 комунальних і 17 приватних.
- Загальна кількість ліжко-місць 4235.
- Вільних місць у місцевих МТП і приватних шелтерах - 246.
- Ще понад дві сотні людей можна ще розмістити на базі лише міських шелтерів.
