Шестикласниця, яка евакуювалась із сім’єю з тимчасово окупованої Чернігівки Бердянського району до Запоріжжя, Поліна Солод влаштувала свою першу виставку “Картини Перемоги”.
11-річна Поліна - героїня публікації нашого редакційного проєкта
Нагадаємо, у 2022 році дівчинка з родиною виїхала із окупованої смт Чернігівка до Запоріжжя і з того часу активно підтримує ЗСУ. Запоріжці неодноразово спостерігали, як маленька переселенка під гіпер- и супермаркетами плете жовто-блакитні браслетики. Багато хто купували їх у неї з маленькими авторськими картинами. Так люди підтримали мрію дитини – придбати дрон для українських захисників.
Юна художниця своєю творчістю вже заробила 26 тисяч гривень. Усі виручені від продажу картин і плетених браслетів гроші Поліна Солод передала на потреби ЗСУ.
Дівчинка, яка не навчалась в художній школі, тим не менш, має чимало дипломів учасниці и переможниці різноманітних художніх локальних конкурсів.
Поліна натхненна мрією перемоги і повернення додому:
- Я малюю своє повернення додому, зустріч із друзями. Ще хочу зібрати гроші, щоб допомогти захисникам України придбати дрон. А далі хочу присвятити своє життя творчості. Іншого, як малювати картини, я ще не бачу, - каже маленька художниця.
На здійснення мрії юної художниці 7 вересня в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці відкрилась благодійна виставка її картин.
В перший же день було продано і заброньовано 7 картин і зібрано 7240 гривень. Також на відкритому рахунку вже 7700 грн. Гроші дівчинка збирає на дрон для ЗСУ.
Малює окуповані міста
А перші міні-виставки Поліна влаштовувала в родинному колі, серед близьких людей, коли ходила в початкову школу. Тоді дівчинка малювала фей журавлів, лелек. Довоєнна колекція творчого доробку дівчинки захована в надійному місці, батьки сподіваються, що повернуться на батьківщину і феї з лелеками знов займуть своє місце в рідній оселі.
Сьогодні Поліна малює тимчасово окуповані міста Маріуполь, Бердянськ, Крим і свою рідну Чернігівку.
- В деяких містах я бувала, вони мені сподобались. Малюю я їх для тих людей, хто звідти виїхав, і щоб у них була згадка про їх міста і надія, що їх звільнять. Також в доробку маю картини, присвячені Чернігівці. Коли ми виїхали з окупованої території, на початку я малювала гусей, міняла на донати. З минулого року розпочала малювати на холстах міста Запорізької області, щоб люди, які виїхали, придбали картину на згадку про своє місто, - розповіла маленька героїня.
На виставці були присутні представники місцевого самоврядування, які висловили вдячність Поліні Солод.
- Радію, що в нас є такі діти. Це наша надія, опора, майбутнє. Як голова громади щиро пишаюсь Поліною і її родиною. Поліночці - наша шана і подяка, крокуй вперед, наші захисники достойні твоїй підтримки, - звернувся Віталій Манич голова Чернігівської військової адміністрації.
Вд імені Бердянського району, куди входить 8 громад, включаючи й потужну Чернігівку, слова вдячності юній художниці висловила перша заступниця голови Бердянської районної державної адміністрації Ірина Півень:
- Як волонтерка я завжди кажу, якщо ми єдині, то зробимо більше корисного для Збройних Сил України. Швидше будуть деокуповані наші території і ми повернемось додому. Ми знов побачимо наше Азовське море, степи українські. Коли уся родина націлена на єдину мету, то й результат буде кращим. Тому слова вдячності батькам за підтримку, а Поліні бажаю малювати усе, що до душі, бо будь-які дитячі малюнки несуть позитивну емоцію. І якомога більше донатів на свою мрію - на дрон для захисників, - побажала Ірина Півень.
Виїхали з “іншого світу”
Помічницею і натхненницею в усіх творчих починаннях Поліни є її бабуся Наталія. Під час виставки жінка зі сльозами на очах пригадала, як родина виїзджала з окупації.
- Усю дорогу ми дуже хвилювались, бо хотіли потрапити до своїх. Дорога була тяжкою. Складно передати, якими ми увесь час були наче на голках, і коли побачили наш жовто-блакитний прапор, то усі плакали, хто був в автобусі. Ми були щасливі, що нарешті потрапили туди, де ми будемо в безпеці. Здалеку побачили, як майорить наш прапор, а коли наблизились, нас зустріли військові. Тоді була мінусова температура, і вони виглядали дуже змученими. Ми з плачем вітали їх, дякували їм, пригощали усім тим, що везли із собою з дому. Запам'яталося також, коли ми відкрили двері автобусу, щоб вийти, то підбігла неймовірно велика кількість собак і котів. Ми везли із собою хліб, то й порозділяли і роздали тваринам. Ми приїхали у Запоріжжя 5 квітня 2022 року, і Поліночка тривалий час не малювала, здавалось, що взагалі відмовилась від свого захоплення - в такому стресі вона перебувала. Але згодом почала потроху малювати. Донька (мама Поліни - авт.), щоб підняти їй настрій, почала відправляти малюнки на конкурси, і це мало результат. Потім з'явилось бажання творити далі. Почали закуповувати бісер, стрічки, плели браслети, писали картини, і ціле літо 2022 року працювали. Виходили до супермаркетів “Сільпо”, “АТБ” - туди, де багатолюдно, і продавали вироби, щоб допомогти нашим захисникам. Ми дуже хочемо повернутись додому, - розповіла пані Наталія журналістам ТРК-Мелітополь
Батьки Поліни - поліцейські, які прожили в окупації більше місяця. В перші дні повномасштабної, вони продовжували виконувати свої обов’язки. Поліну відвезли у безпечне місце до матері у село, а самі виконували поставлене їм завдання.
- Коли окупанти на блок-постах ще давали змогу людям виїхати, в територіальній громаді були створені евакуаційні автобуси. Проте ми пам’ятаємо той страшний довгий коридор в Василівці більш ніж із 5 тисяч автобусів, у яких помирали жінки, малесеньки дітки. Це дійсно було страшно. Тому наша громада не кожного дня випускала ці автобуси, щоб не наразити мешканців громади на страшну небезпеку. Перший маршрут із Чернігівки вийшов в березні 2022 року. В одному із таких евакуаційних маршрутів я брала участь як волонтерка, бо як поліцейська не могла проїхати. Ми вивозили жінок і дітей до Запоріжжя для подальшої їх евакуації в інші міста. Але дехто лишався і в обласному центрі. Назад автобуси завантажувались в громадських і волонтерських організаціях необхідними для життєдіяльності речами, тим, чого в Чернігівці вже не було: борошно, дріжджі, інсулін, медичні інструменти, дитяче харчування, ліки.
У Чернігівці щезло усе одразу через те, що представники окупаційних військ БТРами вночі повиламували стіни аптек і вигребли геть усі медикаменти. Від їх мародерства постраждали і магазини.
- Тоді в громаді був створений штаб взаємодопомоги. Запам'яталась наша об’єднаность, з дому несли медикаменти. Один блістер пігулок лишали собі, а другий віддавали в громаду. Ділились продуктами харчування, навіть постільною білизною ділились. Ми ж після Бердянська друга громада, яка зустрічала маріупольців. Ми їх селили в інтернаті, тримались купкою і підтримували один одного, допомагаючи чим могли. А згодом вже й ми стали переселенцями, - розповіла мама Поліни.
Показ картин триватиме до 21 вересня. Відвідувачі можуть обрати і забронювати вподобану картину, залишивши свій номер телефону.
Виставка «Картини Перемоги» організована і проходе у приміщенні Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки (проспект Соборний, 142, зупинка «Малий ринок») за інформаційної підтримки сайту РІА-Південь и ТРК "Мелітополь"
