Заочний вирок за колабораціонізм: колишнього посадовця з Мелітопольщини засуджено до 10 років ув'язнення

Колишній сільський голова, староста, а згодом заступник голови української громади Сергій Вельчев після захоплення Мелітопольщини російськими військами продовжив чиновницьку кар'єру вже при окупантах.

Сергій Федорович Вельчев, 1965 року народження, родом із села Надеждине колишнього Приазовського району. У місцевому самоврядуванні він пропрацював багато років, поступово просуваючись від керівника невеликої сільради до заступника голови громади.

Від сільського голови до окупаційної адміністрації

У 2011 році Вельчева обрали головою Надеждинської сільської ради. У публікаціях місцевої преси того часу він фігурував як сільський голова Надеждиного.

Після об'єднання громад у 2016 році Вельчев став старостою Надеждиного, а пізніше продовжив кар'єру в Олександрівській громаді. До лютого 2022 року він обіймав посаду заступника Олександрівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів.

Після захоплення території російськими військами частина керівництва Олександрівської громади перейшла на бік РФ. Вельчев пішов тим самим шляхом. У червні 2022 року він обійняв посаду заступника у так званій «Александровской сельской администрации Мелитопольского района Запорожской области».

При цьому коло його повноважень було досить широким. Вельчев брав участь в організації роботи адміністрації та її підрозділів, ухваленні та затвердженні рішень і розпоряджень, вирішенні кадрових питань, а також розпорядженні коштами та майном.

Уже в серпні 2022 року його прізвище значилося серед учасників наради окупаційної «ВГА Мелитопольского района». Документи таких нарад оформлювалися з російською символікою.

У 2022 році про представників керівництва громад Мелітопольського району, які після захоплення території почали співпрацювати з російською адміністрацією. Серед них була й безпосередня начальниця Вельчева Наталія Попова.

Приймав жителів і брав участь у заходах «Єдиної Росії»

У вересні 2022 року Вельчев уже проводив від імені окупаційної адміністрації особистий прийом жителів Степанівки Першої. Люди зверталися з приводу пенсійних виплат, нічного освітлення вулиць, придбання ліків для онкохворих, пільг і соціальних гарантій.

У 2023 році чиновник продовжував публічно представляти нову владу.

31 липня він брав участь у святкуванні дня села Гірсівка. Захід організував місцевий Будинок культури за сприяння Приазовського відділення російської партії «Єдина Росія» та окупаційної адміністрації Олександрівського поселення.

Вельчев разом з іншими представниками окупаційної влади вітав жителів. Подарунки селянам роздавали від адміністрації за підтримки «Єдиної Росії».

27 серпня заступник голови окупаційної адміністрації з'явився вже на святі у Степанівці Першій. Разом із головою адміністрації та місцевим старостою він вітав жителів Степанівки Першої та Миронівки.

Що вирішив суд

Сергія Вельчева судили за ч. 5 ст. 111-1 КК України. Йому інкримінували добровільне зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади на тимчасово окупованій території.

Справу розглядали заочно. Вельчев у суді не був присутній, його інтереси представляв призначений державою адвокат.

Захист просив виправдати колишнього чиновника. Адвокат стверджував, що вина його підзахисного не доведена належними та допустимими доказами, а проведення спеціального розслідування і судового процесу без самого обвинуваченого порушило його право на захист і справедливий суд.

Серед досліджених матеріалів були документи українських органів місцевого самоврядування та створених росіянами структур, дані з електронних інформаційних систем, внутрішнє листування співробітників окупаційної адміністрації, публікації та фотографії, а також показання свідків.

У справі було й резюме самого Вельчева. У ньому його трудова біографія була викладена гранично наочно: у 2021–2022 роках — заступник голови Олександрівської сільської ради об'єднаної територіальної громади, а з 2022 року — заступник голови «администрации Александровского сельского поселения Мелитопольского района».

Окремо суд оцінював, чи міг Вельчев погодитися на співпрацю з росіянами під примусом. Відомостей про фізичний або психологічний тиск, погрози йому чи його родичам у матеріалах справи не виявилося. На добровільність співпраці, за оцінкою суду, вказували тривалість його роботи, характер повноважень, послідовність дій і публічна діяльність як представника окупаційної адміністрації.

Пом'якшувальних обставин суд не встановив. Обтяжувальною обставиною визнали вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Також було враховано, що раніше Вельчев судимий не був, одружений, на обліку у нарколога та психіатра не перебував.

Прокурор вимагав для нього 10 років позбавлення волі, конфіскацію всього майна та 15-річну заборону обіймати певні посади. Суд задовольнив цю вимогу.

Вельчева заочно засудили до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна. На 15 років йому також заборонено обіймати посади в органах державної влади, зокрема правоохоронних, органах місцевого самоврядування, а також в установах, організаціях і підприємствах на посадах, пов'язаних із наданням публічних послуг.

Оскільки Вельчев залишається на окупованій території, відлік строку позбавлення волі розпочнеться з дня його фактичного затримання.