«Писав би, аж поки рука не відвалиться»: як сотні мелітопольців писали Радіодиктант єдності далеко від дому
У Запоріжжі учні та педагоги релокованої Мелітопольської гімназії № 23 долучилися до Радіодиктанту національної єдності – 2026.
Текст «Лист, який не закінчується» читали вчитель мови та літератури Артур Пройдаков і волонтерка та громадська діячка Даша Астаф’єва.
Радіодиктант національної єдності об’єднав українців, включно з мелітопольцями, у різних куточках світу. До акції долучилися освітяни та школярі релокованих закладів Мелітополя, які зараз перебувають у Запоріжжі, інших регіонах країни та за кордоном, а також представники місцевої влади.
Учасники писали текст ветерана Артура Дроня «Лист, який не закінчується». Читку цього року вперше провели в дуеті — мовознавець Артур Пройдаков та волонтерка Даша Астаф’єва.
Як оцінюють диктант вчителі та учні
Для 15-річного мелітопольця Андрія Тетяка, учня 10-А класу, це вже другий досвід написання диктанту в умовах релокації – у 2025 році він так само писав диктанти єдності. Хлопець зізнається, що текст був не з найлегших, але темп читців дозволив усе встигнути:
«Диктори були чудові, все було гарно чутно, не було швидко, усе успів записати. Чуть складно, не буду приховувати, але написав добре. Очікую десь 8–7 балів».
Професійну оцінку читці та методиці подачі тексту дав учитель української мови та літератури Мелітопольського ліцею № 9 Роман Кудров. За його словами, організатори бездоганно врахували минулорічні зауваження. А дует чоловічого та жіночого голосів дав змогу урізноманітнити сприйняття тексту та чітко акцентувати на кожному абзаці.
Педагог із посмішкою згадує реакцію одного зі своїх підопічних: школяр був настільки захоплений атмосферою, що після завершення вигукнув: “був готовий писати ще й ще, аж поки «рука відвалиться».
«Для мене було приємною несподіванкою, що деякі учні так само порівнювали диктант цьогорічний, минулорічний. І одна дитина сказала, що я б готовий був писати, щоб рука відвалювалася», – ділиться Роман Кудров.
23 офлайн і сотні в Zoom: скільки мелітопольців долучилися до акції
Безпекова ситуація в прифронтовому Запоріжжі не дозволила зібрати всіх охочих в одному приміщенні, тому основна частина шкільних колективів працювала в цифровому форматі.
«Ну, я як вчитель тільки хотів заохотити дітей, аби вони прийшли і написали диктант саме офлайн, але оскільки ми перебуваємо в Запоріжжі і з огляду на безпекові моменти, то, скоріш за все, не всі діти змогли приєднатися. Але я переконаний, що вони долучалися до написання онлайн», – зізнається Роман Кудров.
Директорка Мелітопольської гімназії № 23 Інна Покуса каже, що основна частина шкільної родини – пів тисячі учнів та пів сотні вчителів — приєдналася дистанційно з різних куточків України та світу. Але більшість через безпекову ситуацію писали дистанційно.
Аналогічна ситуація склалася і в Мелітопольському ліцеї №9 – п'ятеро хлопців представляли заклад очно, тоді як десятки інших учнів, батьків та вчителів долучилися дистанційно. Окремо директорка гімназії прокоментувала роботу Даші Астаф’євої, зауваживши, що її бездоганна українська мова та спокійна подача повністю розвіяли будь-які сумніви чи дискусії, які точилися довкола її постаті в мережі.
Замість оцінок – дрони: як мовна традиція перетворилася на допомогу фронту
Написання диктанту вже давно вийшло за межі суто освітнього заходу, об’єднавши тисячі українців від Києва до Токіо, від Запоріжжя до українських осередків у Європі. Так до написання диктанту долучився навіть посол Німеччини. Проте цьогоріч кожен написаний абзац мав і цілком конкретну практичну цінність для захисту країни.
Окрім мовного єднання, під час диктанту збирали кошти на допомогу війську. Суспільне Мовлення разом із фондом «Повернись живим» закликали учасників долучитися до ініціативи «Дронопад» під гаслом «Пиши своє, збивай вороже», аби підсилити захисників, які полюють на ворожі дрони.
А для мелітопольців Радіодиктант єдності – це значно більше, ніж перевірка грамотності. Це можливість знову відчути себе частиною великої спільноти, зустріти земляків і бодай на годину забути про відстані, які розділили їх після окупації рідного міста.
Цього року мелітопольці писали диктант у Запоріжжі, інших містах України та за кордоном. Хтось — за шкільною партою, хтось — удома перед монітором, а хтось — в укритті під час повітряної тривоги.
І хоча сьогодні їх розділяють сотні й тисячі кілометрів, усіх об'єднує рідна мова та спільна мрія — одного дня знову зібратися разом уже у вільному Мелітополі.