«Хоч камінь з неба впаде, а люди будуть їсти»: як переселенці з Мелітополя та Оріхова годують постраждалих від прильотів у Запоріжжі
9 жовтня 2026 року на місці російського обстрілу у Запоріжжі постраждалих вперше годували теплими обідами. А чи знали ви, що їх приготувала релакована з Мелітополя «Родинна пекарня» у партнерстві з підприємцями з Оріхова? Як мелітопольці відкрили кухню-заготівельню у Запоріжжі – у відео ТРК Мелітополь.
З однією валізою та спільним болем у новий бізнес
Співвласник «Родинної пекарні» Євгеній Долгий зустрічає нас у новому виробничому цеху. Його робочий одяг – це кросівки та фірмова футболка фонду родини Долгих «Мрія».
«Я сюди приїхав без нічого, от в оцих джинсах», – каже чоловік, який вирвався з окупованого Мелітополя у 2022 році. За волонтерство та патріотичну позицію озброєні окупанти закрили його в офісі, жорстоко побили та вимагали 100 тисяч доларів.
Зі струсом мозку та розбитою головою підприємець дивом дістався підконтрольної Україні території, долаючи блокпости на попутних автомобілях. Згодом Євгеній організував евакуацію своєї дружини Вікторії та двох дітей.
Схожа історія і в його бізнес-партнерки, директорки ТОВ «Бон Апетит-ЗП» Марини Самардак. У Оріхові жінка мала власний продуктовий магазин та налагоджене життя. Через постійні обстріли втратила все: бізнес та дім.
«Я приїхала з міста Оріхова з однією валізою. Втратила там все: і будинок, і роботу, і життя, – розповідає Марина. – Приїхала сюди і вирішувала: зупинятися чи починати все з чистого аркуша. По волі долі познайомилася з цією сім'єю. Прийшла до них працювати спочатку. А потім ми здружилися, зрозуміли, що однодумці. Так і спрацювались».
Тепер родина Долгих у партнерстві з Мариною Самардак відкрила власну кухню-заготівельню. На її базі виготовляють не лише сотні гарячих обідів для постраждалих, а й напівфабрикати, заморожені готові страви, ковбасні та кондитерські вироби. Ця кухня-заготівельня став вже п'ятою локацією «Родинної пекарні» у Запоріжжі.
Наразі цех працює в тестовому режимі: виготовляють близько 500 порцій на добу. У перспективі виробництво планують масштабувати до 2000 гарячих обідів щодня.
Створити кухню-заготівельню допомогла державна програма «Власна справа». Загалом підприємці залучили чотири гранти: три по 500 тисяч гривень на старт і закупівлю першого професійного обладнання, та ще один на 2,5 мільйона для масштабування.
Директорка Запорізького обласного центру зайнятості Зінаїда Бойко пояснює, що ці кошти не потрібно повертати готівкою: вони компенсуються державі через сплачені підприємством податки протягом кількох років.
«З початку дії програми вже 806 грантерів отримали державну підтримку, – наводить статистику Зінаїда Бойко. – Вона вимірюється в понад 280 мільйонів гривень тільки по Запорізькому регіону. І за цей проміжок часу саме за програмою "Власна справа" було створено понад 1200 робочих місць».
Гаряча їжа на місці трагедій
Сьогодні головна соціальна місія нового цеху – годувати людей на місцях російських атак у Запоріжжі. Для самих постраждалих ці обіди є абсолютно безкоштовними. Пекарня виступає виконавцем проєкту, а фінансує гуманітарну місію міжнародна організація «World Central Kitchen».
На кухні панує суворий температурний контроль, адже підприємство впровадило міжнародні безпекові норми ХАССП. Спеціальний інспектор з якості щопівгодини вимірює температуру готових страв.
«Якщо страва має менше ніж 70 градусів – вона не приймається. А на об'єкті, куди машина приїжджає за 15 хвилин, температура не має впасти нижче 65 градусів. Хоч на один градус буде менше – уся партія повертається», – пояснює суворі правила Євгеній Долгий.
Підприємці також готуються до можливих зимових блекаутів, щоб їжа для шелтерів та постраждалих була за будь-яких умов.
На локаціях встановлені системи безперебійного живлення, планується закупівля генератора на 25 кіловат та формуються стратегічні запаси сировини: від місцевих запорізьких овочів та 15 тонн борошна до півтори тонни м'яса у морозильних камерах.
«Будуть працювати мости, не будуть працювати мости – нам дуже важливо, щоб ми змогли людей забезпечити харчуванням, – резюмує співвласник Євгеній. – Я старий солдат, розумієте? Мені потрібно подумати про все. Навіть якщо два тижні не буде світла... Хоч камінь з неба впаде, а люди будуть їсти».
Свої для своїх: колектив, де 80% – переселенці
Директорка мережі «Родинна пекарня» та дружина Євгенія Вікторія Долга лагідно називає своїх працівниць «наші золоті ручки» та «бджілки». Надавати робочі місця землякам-переселенцям є принциповою та свідомою позицією їхньої родини.
«Ми стараємося приймати на роботу саме переселенців. Це наша позиція, щоб допомагати тим, хто втратив усе та переїхав. Ми хочемо розвивати цю сімейну справу так, щоб усі дівчата приходили до нас на роботу як додому. Хочеться, щоб вони хотіли до нас прийти».
Робочий день у цих дівчат починається вдосвіта: перша зміна виходить на роботу о п'ятій, а дехто з місцевих приходить навіть о четвертій ранку.
Біля великих каструль на новій кухні порається шефиня-кухарка Інна Пилипенко. Жінка родом із Гуляйполя. До Запоріжжя вона переїхала після початку війни разом із чоловіком, який воював в АТО та отримав інвалідність.
«Я все життя працюю у кулінарії, – каже Інна, не відриваючись від роботи. – Сама готую. Допомагають мені: нарізають, начищають, переносять».
Зараз вона чаклує над відварною картоплею з зеленим кропом та вершковим маслом, запікає м'ясо і готує тефтелі. На запитання про колектив, де навколо працюють люди з різних понівечених війною міст, Інна відповідає коротко, але тепло:
«Дуже хороше враження, приємний колектив».
Пліч-о-пліч із нею працює Лілія Портнова із села Банівка Приморського району. Жінка трохи обпеклася об гарячу каструлю, але зберігає позитивний настрій.
«Я вже чотири роки у Запоріжжі... Так що вже якось звикла, житло знайшла і роботу. Працювала у “Амсторі” в кулінарії на піцах, поки той не вигорів… Звернулась у центр зайнятості, і почала працювати тут. Зі мною ще два пекаря з “Амстору” перейшли»
Соціальний хліб та плани розширення
Запоріжжя продовжує страждати від щоденних російських прильотів. Лише в першому кварталі 2026 року область опинилася серед регіонів із найбільшою кількістю закритих підприємств. За даними аналітичної системи YouControl, роботу тут припинили 53 компанії. І це ще до літніх масованих обстрілів торговельних центрів та супермаркетів.
За таких умов вижити малому бізнесу надзвичайно важко, проте директорка мережі Вікторія Долга підкреслює: попри війну та складну економічну ситуацію, ціни у їхніх пекарнях залишаються максимально доступними.
«Ми ВПО і розуміємо, що багато людей зараз на межі. Вони не можуть собі щось дозволити, а хліб ми купуємо кожного дня, – зазначає Вікторія. – До нас приходять ті ж бабусі й дідусі, вони бачать булочку за 12 гривень і можуть її купити. Це наша принципова позиція – у нас соціальний хліб».
Справжнім ексклюзивом закладу є «Мелітопольський пряник» із яблучним повидлом. Він коштує лише 15 гривень, а його рецептуру технологи суворо тримають у секреті.
Пані Лідія живе просто над однією з пекарень у Хортицькому районі і щодня спускається сюди на перший поверх.
«Дуже подобається нам ця пекарня. Кожен день купуємо і хліб, і булочки, бо доступні ціни. Завжди свіжа випічка і смачно, – ділиться пані Лідія. – Я зазвичай беру домашній бездріжджовий хліб. А так булочки різні: з маком, із сиром, з абрикосами».
Поки інші підприємства змушені закриватися через постійні обстріли, «Родинна пекарня» готується до масштабування. У найближчих планах – відкриття двох нових локацій на правому березі Запоріжжя, а у довгостроковій перспективі власники розглядають відкриття повноцінної філії у сусідньому Дніпрі.