130 родовищ під окупацією: як Росія планує перетворити Запорізьку область на сировинну базу, а Мелітополь - на її центр
Російський Єдиний інститут просторового планування повідомив, що під час підготовки схеми територіального планування регіону виявив 130 родовищ і проявів корисних копалин та 19 ділянок надр на ТОТ Запорізької області, зокрема й на Мелітопольщині.
У переліку:
пегматити,
апатити,
марганцеві та залізні руди,
каоліни,
вогнетривкі глини,
а також поклади нафти й газу.
Російська сторона стверджує, що на добувну промисловість припадає 54,9% промислового виробництва регіону, а основні підприємства зосереджені на території від Токмака до Куйбишевого - території, яку Росія хоче перетворити на сировинну базу.
Нова оцінка Єдиного інституту просторового планування РФ показує, що Москва дивиться на Запорізьку область не як на набір окремих родовищ, а як на територію для масштабного розвитку добувної промисловості.
У російських заявах підприємства цієї галузі концентруються передусім у смузі від Токмака до Куйбишевого. Саме тут розташовані об'єкти, пов'язані з видобутком граніту, а також Велико-Токмацьке родовище марганцевих руд.
Токмацький гранітний кар'єр уже працює в окупаційній економічній системі. За даними росреєстрів, підприємство займається видобуванням корисних копалин та виробництвом щебеню. За 2024 рік його виручка становила близько 243 млн рублів.
Скрин з російського реєстру
Ще у 2025 році через так звані окупаційні центри зайнятості розпочався масовий пошук працівників для роботи на видобувних підприємствах регіону — робітникам обіцяли працевлаштування та виплати. Інтерес до родовища неодноразово підкреслювали представники російських відомств та окупаційний очільник регіону Євген Балицький, розраховуючи використовувати сировину для військово-промислового комплексу держави-агресора та намагаючись позиціонувати захоплені території як майбутнє джерело надходжень до російського бюджету. Подібні плани озвучувалися і на вищому рівні у Кремлі у контексті залучення сторонніх партнерів до розробки надр на захоплених українських землях.
Проте, попри гучні пропагандистські заяви та спроби залучення робочої сили, реалізація подібних проєктів в умовах тимчасової окупації, руйнування економіки та відсутності стабільної інфраструктури стикається з глибокими системними проблемами.
Від редакції
На тлі усіх цих заяв про родовища та корисні копалини окупанти розглядають Мелітополь як адміністративний центр, де можуть жити висококваліфіковані спеціалісти, залучені до розробки цих родовищ.
Тобто різним частинам окупованої Запорізької області відводять різні функції: одні території - для видобутку та промислового освоєння ресурсів, інші - для розміщення управлінського персоналу, фахівців та інфраструктури, необхідної для обслуговування цих процесів.
У цій моделі Мелітополю відводять роль своєрідного адміністративного та кадрового центру. Саме тут окупаційна влада концентрує органи управління, активно веде житлове будівництво та заявляє про створення нової міської інфраструктури.
Таким чином, плани забудови Мелітополя варто розглядати не лише як спробу продемонструвати так зване “відновлення” міста. Вони можуть бути частиною значно ширшого плану економічного освоєння окупованої території, де місто має забезпечувати кадрами та управлінською інфраструктурою промислові проєкти в інших районах захопленої частини Запорізької області.