ТРК "Мелітополь" продовжує фіксувати злочини окупаційної влади проти дітей та молоді нашого міста. Історія 18-річного мелітопольця Дмитра (ім'я змінено з міркувань безпеки) є яскравим свідченням того, через що щодня проходять українські школярі на тимчасово окупованих територіях (ТОТ): психологічний тиск, мілітаризація освіти та пряме фізичне насилля.

Коли почалася повномасштабна війна, Дмитру з Мелітополя було 14 років. Він пам’ятає ракетний обстріл місцевого аеродрому, як люди боялися вийти з домівок. А потім Мелітополь швидко окупували. Позаду — понад чотири роки життя в окупації, з якої він втік, щойно став повнолітнім.

Він досі дивується, що може спокійно пересуватися вулицями, розмовляти українською мовою і вголос казати «Слава Україні» без страху, що за це його можуть побити або посадити до камери.
Від жахливого життя в окупації Дмитра врятували волонтери неурядової організації Save Ukraine, які допомагають людям виїжджати з тимчасово окупованих територій.

Спочатку всі школи в Мелітополі були закриті. У місті жоден із українських директорів шкіл не погодився співпрацювати з окупантами. Діти навчалися дистанційно в українських школах. Але через пів року завдяки колаборантці Олені Шапуровій на ТОТ Запорізької області навчання в школах відновилося, але вже виключно за російською системою освіти.

Батьків змушували віддавати дітей до школи під загрозою позбавлення батьківських прав.

Дмитро пригадує, як ледь упізнав свою школу, коли повернувся за парту. По-перше, в навчальному закладі значно поменшало дітей. У класі Дмитра до окупації навчалося 30 учнів, а після захоплення міста багато його однокласників виїхали. У класі залишилося 22 учні. Директор і завуч також були вже новими.

— Коли ми прийшли до школи, там уже висіли російські прапори, а на стіні в кожному класі був портрет Путіна. День починався з лінійки. Перед першим уроком усі шикувалися під російським прапором. Вмикали гімн Росії. Хтось підспівував, а хтось мовчав.

Підручники одразу завезли російські. Додали такі предмети, як «Історія Росії», «Розмови про важливе» та «Суспільствознавство». Оцінки почали ставити за п’ятибальною системою.
Почалися зустрічі за участю російських військових, які розповідали, що йти воювати за контрактом — це добре. Часто замість уроків проводили саме такі заходи.

На уроках «Розмови про важливе» нас змушували вчити гімн Росії.
У школі на вході стояла військова охорона, яка перевіряла всі наші сумки. У класі з’явилися «миші». Так ми називали тих, хто доповідав директору про нас — тих, хто не бажав підкорятися росіянам.
Два роки український школяр свідомо відтягував отримання російського паспорту. І за це опинився у російській катівні.

Юнак зазнав побоїв та незаконного утримання військовою поліцією РФ лише за наявність українського паспорта та відмову співпрацювати з окупантами. Школи перетворилися на осередки російської пропаганди, де на дітей тиснуть задля вступу до мілітаризованих організацій на кшталт «Юнармії».

Співрозмовник наголошує, що російська школа більше нагадує центр пропаганди, ніж навчальний заклад. Туди постійно приводять представників силових структур і військових із «лекціями», де агітують вступати до «Юнармії», кадетських класів та інших мілітаризованих організацій.

Мріяв про виїзд
Попри постійні залякування, Дмитро зберіг вірність Україні. Щойно досягнувши повноліття, він зміг безпечно виїхати на підконтрольну територію завдяки зусиллям волонтерів неурядової організації Save Ukraine. Сьогодні юнак перебуває у безпеці, може вільно спілкуватися рідною мовою та планує подальше навчання.

Дмитро зізнається, що від самого початку окупації Мелітополя мріяв про те, що після досягнення повноліття зможе самостійно виїхати до брата за кордон. Контакти організації Save Ukraine, яка допомагає людям залишити окуповані території, йому дав друг.

— Я не боявся їхати, бо хотів бути якомога далі від окупації. Як тільки приїхав в Україну, одразу купив «Живчик» і своє улюблене українське морозиво в АТБ. Зараз спілкуюся з друзями з Мелітополя. Багато хто хоче виїхати, але батьки проти. А дехто просто не хоче залишати батьків. У кожного своя причина.

Волонтери допомогли мені переїхати, оформити документи, забезпечували всім необхідним у дорозі. Я не боявся їхати. Мама залишилася там із бабусею та дідусем.

Іноді спілкуюся з друзями. Зараз у Мелітополі дуже часто немає світла, зв’язку, води. Вибухи постійні. Там стало ще гірше. Там таке відбувається...
Я вдячний волонтерам, які допомогли мені виїхати й оформити всі документи. Тепер я можу вільно пересуватися. Далі планую навчатися. Ким саме хочу стати, поки ще вагаюся, — зізнається Дмитро.

Мінімальний пакет документів для виїзду

Виїхати з окупованих територій, маючи лише українські документи, неможливо. Для перетину блокпостів вимагають наявність російських документів. Тож, мінімальний пакет документів:
російський паспорт;
свідоцтво про народження дитини;
а від 20 січня 2026 року закордонний паспорт для дитини.

Під час організації виїзду Save Ukraine допомагає зробити необхідні документи, щоб люди потрапили в Україну. Оскільки виїхати з ТОТ до Росії - одне завдання, а виїхати з самої РФ - друге.

- Навіть якщо документів немає - це не причина не виїжджати. Всі питання ми вирішуємо перед виїздом людини, щоб на самому шляху вже не було проблем”, - наголошує Мирослава Харченко, керівниця юридичного напрямку Save Ukraine.

Для повернення в Україну або в’їзду через ЄС оформлюється посвідчення на повернення в Україну (білий паспорт). Save Ukraine заздалегідь контактує з українськими консульствами, передає пакети документів, допомагає підтягнути дані з українських реєстрів.

Якщо всі документи готові, дорога займає в середньому 5-7 днів. Якщо документи потрібно відновлювати - підготовка може тривати місяць і більше.

Маршрут зазвичай проходить через: окуповану територію - РФ - Білорусь - Європу - Україну. Але він постійно змінюється залежно від обставин, складу родини та ризиків.

Перші дні в Україні: безпека і відновлення

Після перетину кордону для багатьох людей починається інший шок - різкий вихід із постійного страху. Save Ukraine зустрічає родини та дітей і забезпечує безпечне проживання. Для когось це центр комплексного розміщення родин, для когось - соціальний гуртожиток для молоді.

Для молоді окремо працюють програми адаптації: навчання базовим побутовим навичкам, супровід під час вступу до навчальних закладів, допомога з пошуком роботи.

Якщо у дитини є хоча б часткова історія навчання в українській школі, навіть кілька класів, це вже стає точкою опори для подальших рішень. Одним із ключових інструментів стає екстернат. Саме ця форма дозволяє дітям і підліткам з окупації надолужити втрачений час і завершити українську школу без додаткового тиску.

- Якщо в базі є кілька класів української школи, а все інше - російське, ми домовляємося з навчальними закладами, щоб дитину за віком зарахували до 10–11 класу і дали можливість екстерном закінчити українську школу та отримати атестат”, - пояснюють в центрі.

Окремо в організації звертають увагу на нульову зміну - підготовчі курси для дітей і молоді, які повертаються з окупації. Це програми тривалістю до шести місяців, залежно від рівня підготовки, спрямовані на адаптацію до української освіти та підготовку до НМТ.

- Це базові предмети, українська мова, ті знання, які потрібно підтягнути перед вступом. Курси можуть бути офлайн і онлайн, також передбачена можливість проживання в гуртожитку”.

Для учасників програм передбачена академічна та соціальна стипендія - невелика, але важлива підтримка на перший час.
Заради безпеки ваших дітей потрібно приймати рішення і виїжджати. Ми працюємо щодня, щоб це повернення було безпечним і щоб тут у вас було майбутнє”, - кажуть у Save Ukraine.

Якщо вам наразі потрібна допомога чи консультація щодо виїзду, ви можете безкоштовно звернутися до Save Ukraine за контактами:

гаряча лінія: 0 800 333 129*
чат-бот для звернень в телеграм: @SaveUkraineOfficial або +380 66 269 22 71*
Email: [email protected]*
Більше інформації на сайті: https://www.saveukraineua.org/ua/vyizd-iz-tot/?%20utm_source=google\&utm_medium=article\&utm_campaign=media\&utm_content=tot%20\&utm_term=riapivden