Виносила українські підручники на смітник і погрожувала вчителям комендатурою: директорка школи в Мелітопольському районі отримала вирок

Запорізький районний суд Запорізької області заочно визнав винною 41-річну Олену Міннібаєву, мешканку Мелітопольського району, яка після окупації смт Веселе очолила школу, перевівши її на російські освітні стандарти.

Вирок був оголошений 28 листопада 2025 року в рамках спеціального судового провадження. Міннібаєву визнали винною за ч. 3 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність).

Як українська гімназія стала «школою №44» Росії

Як встановило слідство, після початку повномасштабного вторгнення РФ і окупації Веселого в лютому 2022 року освітній процес у Веселівській районній багатопрофільній гімназії був офіційно призупинений за розпорядженнями Запорізької ОВА. Учні та педагоги перейшли на дистанційне навчання, а потім навчальний рік був достроково завершений.

Однак вже влітку 2022 року, не пізніше 26 червня, Олена Міннібаєва добровільно прийняла пропозицію представників окупаційної адміністрації та російських військових і самовільно зайняла посаду «директора» гімназії, незважаючи на відсутність необхідного управлінського досвіду та кваліфікації.

На базі українського навчального закладу окупанти створили так званий «Муніципальний освітній заклад «Веселівська загальноосвітня школа №44 Мелітопольського району Запорізької області»».

Російська мова, російські предмети

Зайнявши керівну посаду, Міннібаєва почала системно впроваджувати норми федерального законодавства РФ у сфері освіти. Згідно з даними СБУ, вона:

ввела навчання виключно російською мовою з 1 вересня 2022 року; перейшла на 5-бальну систему оцінювання;
впровадила російські предмети: «Російська мова», «Російська література», «Історія Росії», «Суспільствознавство»;
забезпечила школу російськими підручниками видавництва «Просвіта», включеними до федерального переліку Мінпросвіти РФ;
повністю виключила українську освітню програму.

Українські підручники викинули на смітник

За словами свідків, Міннібаєва активно агітувала педагогів продовжувати роботу при окупаційній владі і підкреслювала «переваги нової системи». А тим, хто відмовлявся йти на співпрацю, погрожувала підвалом і чоловіком-«поліцейським» окупаційної поліції.

За словами місцевих жителів, щодо інших керівників лунали прямі погрози, створювалася атмосфера страху і повної підконтрольності. Ключовими стали свідчення свідків — колишніх співробітників гімназії та представників сфери освіти, які виїхали на підконтрольну Україні територію.

Один зі свідків розповів у суді, що влітку 2022 року Міннібаєва особисто приїхала до школи і представилася «новим директором», пропонуючи педагогам продовжити роботу вже «при новій владі».

«Ніякого відношення до школи до аойни вона не мала. Коли прийшли окупанти, вона добровільно зайняла посаду і робила собі кар'єру», — зазначив свідок.

Інша свідок заявила:

«До керівників установ приходили додому. Чоловік говорив, що всіх уже посадили, що в їхньому будинку проводили обшук і цікавилися мною, вже після того, як я виїхала з селища».

Окрему увагу суд приділив фактам знищення української освітньої бази. Найпоказовіший епізод — знищення українських підручників.

«Українські підручники винесли зі школи і викинули на смітник», — заявила свідок у суді.

Натомість Міннібаєва організувала поставку російських підручників, включених до федерального переліку Мінпросвіти РФ, зокрема з історії Росії, російської мови, літератури та суспільствознавства.

Тиск, погрози та випускні під триколором

Суд встановив, що Міннібаєва:

агітувала вчителів виходити на роботу за окупаційної влади;

демонструвала лояльність загарбникам;

проводила шкільні заходи, включаючи випускний, де особисто видавала документи про освіту за стандартами РФ.

За словами свідків, у школі з'явилися портрети російських політиків, державна символіка РФ, а сама директорка діяла як повноцінний представник окупаційної адміністрації.

Чоловік-поліцейський: сімейний підряд зрадників

Окремо в суді була озвучена роль чоловіка Міннібаєвої - колишнього українського поліцейського, який зрадив присягу і вступив в окупаційну поліцію. Він вже засуджений до 13 років позбавлення волі.

Згідно з матеріалами слідства, Міннібаєв:

патрулював вулиці Веселого в російській формі та зі зброєю;

брав участь в обшуках будинків місцевих жителів;

залякував і бив громадян за проукраїнську позицію;

співпрацював з російськими військовими «на рівних».

Один із задокументованих епізодів стосується незаконного обшуку в місцевій церкві під приводом мінування. Після цього настоятель був депортований з окупованої території. Свідки заявили в суді:

«Він поводився як повноцінний представник окупаційної влади. Дії супроводжувалися погрозами, насильством і побоями».

Вирок суду

Суд визнав Олену Міннібаєву винною і призначив покарання:

2 роки 6 місяців позбавлення волі;

заборона обіймати керівні посади в сфері освіти — 12 років;

заборона працювати в органах державної влади та місцевого самоврядування в сфері освіти.

Відбування покарання почнеться з моменту фактичного затримання. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Історія кар'єрного зростання Міннібаєвої — ще один приклад того, як люди без професійного авторитету, управлінського досвіду та реальних досягнень зробили стрімку «кар'єру» в окупації. Під прикриттям гасел про «русский мир» вони отримали владу над школами та долями педагогів, перетворивши освіту на інструмент репресій.