Мелітополець Арам Арзуманян розповів, як спорт в рідному місті став основою фільму «Танці зі штангою» (фото, відео)
Актор і пауерліфтер з Мелітополя розповів про перший фільм власного продакшну. Фото надане командою Арама Арзуманяна
22 жовтня в українських кінотеатрах вийде романтична комедія «Танці зі штангою» – перший повнометражний проєкт, автором ідеї та виконавцем головної ролі в якому став мелітополець Арам Арзуманян.
Актор, блогер, майстер спорту України з пауерліфтингу та дворазовий чемпіон України з жиму лежачи об'єднав у сценарії власний спортивний досвід і танцювальні навички, здобуті після участі в шоу «Танці з зірками» у 2020 році.
Герой Арзуманяна – Арсен, тренер з важкої атлетики. Через непорозуміння його звинувачують у травмі тренера з танців, і тепер Арсену доводиться рятувати танцювальну секцію та зберігати шанси свого вихованця потрапити на Олімпіаду. Він підміняє тренера й готує його учениць до танцювального конкурсу. Так у фільмі стикаються залізо і грація, сувора дисципліна та свобода самовираження.
Про мелітопольський слід у фільмі, роботу над сценарієм і друга-волонтера, який знявся в одній з ролей, Арам Арзуманян розповів в ексклюзивному інтерв'ю ТРК «Мелітополь».
– Ви готувалися до «Танців з зірками» як спортсмен, який опановував новий для себе світ. У фільмі ж ваш герой-важкоатлет стає тренером танцюристок. Що виявилося складніше: самому навчитися танцювати чи переконливо зіграти людину, яка має навчати інших?
– Танцювати самому було важче – і через проблеми зі здоров'ям, і через графік. Коли треба було багато репетирувати, у ці ж дні в мене могли бути вистави. А ще ж треба було запам'ятовувати всі підтримки. Усе це робилося дуже прискорено, і додавалося фізичне навантаження.
А зіграти тренера – це вже більше про мій життєвий досвід. Я дуже тісно пов'язаний зі спортом усе життя. Тому свого персонажа я знав і розумів задовго до написання сценарію: відчував його, знав, яким він має бути в якому жанрі, яким він має бути всередині – тут мені було легше. А от переконати глядача, що я тренер, – це я вже брав зі свого життєвого досвіду як актора.
Фото надане командою Арама Арзуманяна
– Глядач звик бачити вас у яскравих комедійних ролях, але «Танці зі штангою» – це перша стрічка, де ви не лише головний герой, а й автор ідеї. Чи відчували ви більшу відповідальність, ніж на будь-якому попередньому проєкті?
– Відповідальність відчуваю величезну. До цього проєкту я працював лише актором і бачив процес тільки з одного боку виробництва. Тут я був дотичний до кожної частини – від департаменту гриму до декорацій, від постпродакшену до промо. І звісно, це величезна відповідальність, бо я це організував і тепер маю показати, що це працює. І щоб усі, хто працював над проєктом, кайфували від результату.
Фото надане командою Арама Арзуманяна
– Цей фільм багато в чому народився з вашого особистого досвіду після «Танців з зірками». Наскільки Арсен – це ви? Де проходить межа між автобіографією і художньою вигадкою?
– Арсен – це не я. Арсен – це персонаж, який надихнувся моїм шляхом: від важкого спорту до гламурного танцю. Це не автобіографічна історія – скоріше моє життя і досвід стали натхненням для комедії, яку глядач побачить на екрані з 22 жовтня.
– Ви були не лише актором, а й автором ідеї. Чи виникали на майданчику моменти, коли хотілося сказати: «Ні, у житті це було зовсім не так»? Як знаходили баланс між власним баченням і режисерським?
– У нас було багато таких моментів під час підготовки, бо хлопці не знали ні статусу, ні правил важкої атлетики. Тому я все пояснював і показував. Увесь фільм зроблено технічно, з дотриманням статуту та правил важкої атлетики. Я дуже прискіпливо пояснював і виправляв. Хлопці не завжди розуміли навіщо, адже мала спрацювати драматургія, але техніка виконання водночас мала залишатися правдоподібною.
Щодо Арсена – сумнівів, як саме він мав би вчинити в тій чи іншій ситуації, у мене не виникало: ми з командою від початку розуміли цього персонажа, тому знали, як він поведеться.
Фото надане командою Арама Арзуманяна
– Ви родом з Мелітополя, а дія фільму розгортається у знайомому для багатьох українців провінційному Палаці культури. Наскільки ця атмосфера, персонажі й навіть окремі деталі народилися з ваших спогадів?
– Дія фільму розгортається не лише в палаці культури – це одна з локацій стрічки. Особисто для мене це більше про спогади про спортзал. Я дуже хотів, щоб він був максимально простим, схожим на той, у якому я тренувався в Мелітополі. Саме таку атмосферу ми шукали й намагалися відтворити в кадрі – щоб і художньо виглядало красиво, і водночас було видно: це не спеціалізований зал під важку атлетику, а звичайне приміщення, у якому тренер організував свою секцію.
І нам вдалося це втілити. Я пам'ятаю, як у Мелітополі хлопці збиралися, робили собі поміст, тренажерку – і там тренувалися. Ці підвальні спортзали зі спогадів дитинства ми, звісно, у кадрі трохи утрирували й зробили більш художніми.
– Арсен – людина, яка тримає все на власному ентузіазмі. Чи є в ньому риси тих тренерів, педагогів чи наставників, яких ви зустрічали у Мелітополі?
– Звичайно, багато тренерів надихали мене своїм ентузіазмом. Зокрема, мій друг Валерій Газаєв (спортсмен, нині начальник управління з фізкультури і спорту Мелітопольської міської ради, - авт.) . Я пам'ятаю, як він ішов до своєї мети і зрештою став капітаном національної збірної України з богатирського багатоборства (стронгмену). Це неймовірний приклад спортсмена, який надихає і зовнішньою, і внутрішньою силою.
Ми разом тренувалися й виступали. Це друг, який навчив мене йти до мети попри все – вкладати в це час, гроші, здоров'я і зрештою досягати результату.
Фото надане командою Арама Арзуманяна
– Одну з ролей у фільмі виконав ваш друг з Мелітополя Валерій Газаєв. Кого саме він зіграв і як народилася ідея запросити його до проєкту?
– Я не міг не запросити свого друга, спортсмена, волонтера й тренера Валерія Газаєва знятися у своєму фільмі. Він обов'язково мав отримати якусь роль, і я його запросив – він абсолютно органічно вписався, жоден актор так не зіграв би. У нього була роль судді на наших кіношних змаганнях з важкої атлетики.
Він уже багато років судить змагання в реальному житті, тож йому не треба було нічого пояснювати. Він сам чудово знав, що робити, і навіть підказував, як краще зняти окремі моменти.
– Спортивно-танцювальна комедія – досить незвичний жанр для українського кіно. Чи були фільми або режисери, які надихали вас, коли ця історія тільки народжувалася?
– Коли ця історія тільки народжувалася, я передивлявся різні танцювальні шоу. А коли вже писали сценарій, нашим орієнтиром став фільм «Крок вперед» – саме він нас надихав. Але наше завдання полягало в тому, щоб знайти такого ж харизматичного хлопця-хулігана і зробити це в комедійному жанрі.
Фото надане командою Арама Арзуманяна
– Ви говорили, що жили цією ідеєю кілька років. Якщо порівняти перший задум і фільм, який побачать глядачі восени, що змінилося найбільше? Чи став він таким, яким ви його уявляли на початку?
– Він став не таким, яким я собі його уявляв. Колись ми з іншими хлопцями пробували щось розганяти, але рухалися не в той бік – вимальовувалася проста комедія, а зараз у нас романтична, танцювально-спортивна комедія, зовсім не така, якою я її уявляв спочатку.
Змінився навіть персонаж Арсена – він став цікавішим і ширшим. Здається, глядач відкриє для себе різні його грані. А чи сподобається він аудиторії, побачимо вже з 22 жовтня, коли фільм вийде на великі екрани.