Під Мелітополем може пересохнути Молочний лиман: еколог пояснив, скільки часу є на порятунок
Промоїну, яка з’єднує Молочний лиман з Азовським морем поблизу Кирилівки, знову занесло піском. Перекрите сполучення загрожує міграції молодого пеленгаса та інших видів риби, а тривале порушення водообміну може прискорити обміління й засолення водойми.
Чим небезпечна ізоляція лиману, чи можна відновити його екосистему та наскільки реальний ризик пересихання, журналісти ТРК Мелітополь дізнавалися у кандидата географічних наук, доцента кафедри екології та екоменеджменту Національного університету харчових технологій В’ячеслава Харченка.
Перекрита промоїна загрожує виходу риби в море
Окупаційні ресурси повідомляють, що піщані наноси можуть завадити молоді риби вийти з лиману в Азовське море, публікуючи відео водойми.
Лиман має важливе значення для розмноження та нагулу різних видів риб. Частина з них заходить сюди з моря, а молодь певний час росте у водоймі й згодом мігрує назад. Строки та особливості цього циклу залежать від виду.
Замулення й занесення промоїни піском відбувалися й до окупації. Канал потребує регулярного догляду: ще у 2017 році українські фахівці наголошували на необхідності розчищати його двічі на рік. За роки російського контролю стабільного сполучення лиману з морем забезпечити не вдалося.
Харченко також говорить про засипання промоїни для проїзду транспорту. Окупанти намагаються обирати маршрути далі від Мелітополя й лінії фронту, аби вберегтися від дронових атак. Варто зазначити, що загарбники вже заявляли про плани побудувати міст через Молочний лиман на Мелітопольщині.
Як зв’язок із морем визначає життя лиману
За поясненням науковця, лиман може мати ознаки озера або морської затоки. Його стан залежить від надходження річкової води, опадів, випаровування та сполучення з морем.
Коли водойму відділяє піщана коса, а приплив прісної води достатній, формуються одні умови. Після відкриття промоїни надходить морська вода, змінюється солоність, а разом із нею – склад живих організмів.
«У різні періоди Молочний лиман мав різні особливості. Якщо багато води надходить із річками, він може бути пріснішим. Якщо відкривається сполучення з морем, надходить солона вода. На це також впливають кліматичні умови та випаровування», – пояснює В’ячеслав Харченко.
Історію сполучення лиману з морем експерт пов’язує, зокрема, з промоїною, що існувала в роки Другої світової війни. Надалі її неодноразово заносило, після чого канал знову розчищали. Свого часу обговорювали ідею ширшої протоки та створення морського порту для Мелітополя.
Важливий етап відновлення водообміну припав на 2019 рік, коли після розчищення каналу до лиману знову запустили морську воду.
Протягом десятиліть тут сформувалася екосистема, залежна від поєднання морського та річкового впливу. У розмові науковець згадує морських риб, зокрема калкана, а також прісноводних – карася й коропа. Можливість їхнього існування в окремих частинах водойми визначається насамперед солоністю та іншими умовами конкретного періоду.
Чому лиман важливий для рибальства та відпочинку
Мілководдя лиману швидко прогрівається. Це створює умови для розвитку кормової бази, росту молоді риби та сезонного відпочинку.
«Вода в ньому добре прогрівалася, а Молочна та інші річки приносили поживні речовини. Він був важливою ділянкою для нересту. Мальки там жили, розвивалися, а потім випливали в море й заселяли його», – розповідає Харченко.
Науковець нагадує про історично високу рибопродуктивність Азовського моря. Стан прибережних лиманів і нерестовищ безпосередньо впливає на відтворення його рибних ресурсів.
Швидке прогрівання водойми мало значення й для рекреації: за словами експерта, відпочинковий сезон на лимані міг починатися раніше, ніж на морському узбережжі.
Водночас Молочний лиман має міжнародне природоохоронне значення. Він внесений до переліку водно-болотних угідь, які охороняються Рамсарською конвенцією. Цей статус передбачає збереження екологічних характеристик водойми та середовищ існування її видів.
Вода зникає, сіль залишається
Тривала ізоляція від моря особливо небезпечна в умовах посушливого клімату. Вода випаровується, а розчинені солі залишаються, через що їхня концентрація зростає.
«Клімат стає сухішим і спекотнішим, вода інтенсивніше випаровується. Відповідно, солоність зростає, тому що вода зникає, а сіль залишається. Плюс відсутність циркуляції води – це застійні процеси, гниття та відмирання живих організмів, які потім розкладаються», – пояснює експерт.
Наслідки можуть охопити природоохоронну, рибогосподарську та рекреаційну сфери. Навіть до повного пересихання водойма здатна втратити умови, необхідні для значної частини її нинішніх мешканців.
При цьому сама морська вода також містить сіль. Для стану лиману важливі повноцінний водообмін, достатній рівень води та надходження прісного стоку.
Чи можна врятувати водойму
За словами Харченка, можливість відновлення зберігається. Серед першочергових заходів – забезпечення стабільного сполучення з Азовським морем та збереження водності річок і струмків, які живлять лиман.
«Ще можна виправити ситуацію, якщо знову створити надійне сполучення з Азовським морем. Надійде додаткова вода», – говорить науковець.
Він також наголошує на важливості управління водозабором у басейні лиману. Менше вилучення води з річок могло б збільшити надходження прісного стоку. Режим зрошення при цьому потребує окремого водогосподарського розрахунку.
До окупації підтримання стану водойми мало економічне та природоохоронне значення. Додаткові зобов’язання Україна має в межах Рамсарської конвенції.
Однак саме відкриття каналу не гарантує швидкого повернення попередньої екосистеми. Обсяг необхідних робіт залежатиме від солоності, якості води, стану донних відкладів та збереження живих організмів.
Лікувальні грязі та ризик пилових бур
Окремий ресурс лиману – донні відклади, які можуть мати бальнеологічне значення. Харченко нагадує, що українські лимани відрізняються складом грязей, які використовують у лікувально-оздоровчій сфері. Серед відомих прикладів – Куяльницький лиман на Одещині.
Експерт пов’язує інтерес до такого ресурсу, зокрема, з поширенням захворювань опорно-рухового апарату та малорухливого способу життя.
Пересихання великої водойми створює іншу небезпеку: оголені відклади можуть висихати й переноситися вітром.
«Якщо лиман висохне, вітер розноситиме ці відклади, і вони можуть потрапляти людям у легені. Лиман великий – близько 35 кілометрів завдовжки та 8-10 кілометрів завширшки. Це посушливий регіон, де можливі суховії», – застерігає Харченко.
Він наводить приклад Аральського моря як попередження про наслідки оголення дна великих солоних водойм. Це порівняння описує можливий механізм перенесення пилу, а масштаб наслідків для Молочного лиману потребує окремого дослідження.
За словами науковця, додатковим чинником може стати накопичення продуктів розкладання організмів. Конкретний склад пилу, наявність забруднювачів та ризики для здоров’я можна визначити лише після аналізу відкладів.
«Йдеться про лічені роки»: прогноз пересихання
Точний строк можливого пересихання Харченко назвати не береться. Він пропонує орієнтовний сценарій, який показує небезпеку тривалого дефіциту води.
За його оцінкою, у Приазов’ї кількість опадів приблизно вдвічі менша за потенційну випаровуваність. У своєму розрахунку експерт використовує умовну щорічну втрату шару води завтовшки близько пів метра та максимальну глибину лиману близько 2,7-2,8 метра.
«Навіть якщо щороку втрачатиметься по півметра води, це близько п’яти років до повного висихання. Але набагато раніше вода стане занадто солоною для багатьох організмів», – пояснює він.
Ці п’ять років – умовна оцінка за спрощеного сценарію. Фактичний водний баланс залежить від опадів, річкового стоку, випаровування, підземного живлення та обміну з морем.
Частина морської води може просочуватися крізь піщано-черепашкову пересип. Шторми також здатні тимчасово промивати проходи. Однак, за оцінкою Харченка, таких надходжень може бути недостатньо для компенсації втрат.
«Йдеться про лічені роки», – застерігає науковець, описуючи сценарій тривалого порушення водообміну.
Якщо деградація зайде надто далеко, відновлення сполучення з морем вимагатиме додаткової обережності. Спочатку доведеться оцінити якість залишкової води та донних відкладів, щоб визначити можливі наслідки їхнього потрапляння в Азовське море.
Загибель понад 69 тисяч риб
Загроза Молочному лиману виникає на тлі інших випадків руйнування водойм окупованого регіону.
Раніше команда розповідала про масовий мор риби у ставку «Гігант» на річці Домузлі в Приазовському. За версією російського слідства, влітку 2025 року під час ремонту гідроспоруди підрядник наказав демонтувати затвор і спустити воду. Осушеною виявилася ділянка площею близько 20 гектарів.
Окупаційні структури заявили про загибель понад 69 тисяч білих товстолобиків, знищення кормової бази та збитки понад 66 мільйонів рублів. У вересні 2026 року вони повідомили про передачу до суду справи щодо директора будівельної компанії.
Роботи публічно супроводжувала установа «Меліорація», контроль здійснювали окупаційні водогосподарські структури. Питання відповідальності замовників і контролерів та відновлення водойми залишилися без публічної відповіді.