«Мідії, рапани!» у Запоріжжі: як Приазов’я святкувало день громади з болгарськими танцями та морським ярмарком
15 жовтня у Запоріжжі понад сто мешканців Приазовської громади Мелітопольського району зібралися на її день народження. На гостей чекали ярмарок із морськими смаколиками, болгарські танці, коровай і велика мапа громади, яку складали частина за частиною.
А протягом свята збирали гроші на потреби українських військових – земляків приазовців.
Офіційно День Приазовської громади відзначають 1 жовтня. Цього року святкування провели 15 жовтня у Запоріжжі. Як журналісти ТРК Мелітополь перенеслись у сонячне Приазов’є далі у репортажі.
Ніби знову літо на Азовському морі
«Мідії, рапани!» – голосно вигукує чоловік у костюмі, який нагадує вбрання пляжного торговця. У цьому короткому епізоді – ціле літо на Азовському узбережжі: відпочинок біля моря, сушена риба, гарячі пляжі та знайомі з дитинства голоси продавців.
На святі Приазовської громади у Запоріжжі відтворили атмосферу ярмарку. Тут облаштували фотозони й місця з частуваннями, а гості могли скуштувати страви, які нагадують про різні куточки рідного краю.
Приазовці з’їхались з різних міст України та навіть з-за кордону, щоб побачитися, згадати спільні традиції й провести час разом. Загалом захід зібрав понад сто учасників.
Начальник Приазовської селищної військової адміністрації Андрій Орлов пояснив, що головною метою свята було зібрати людей навколо спільної пам’яті й традицій.
«Ідея сьогодні в першу чергу, як завжди, об'єднати людей навколо спільної пам’яті, навколо спільних традицій, навколо громади. Щоб громада була не лише прив’язкою до певної території, а й до спільних дій, спільних рішень і спільних свят», – сказав Андрій Орлов.
У залі відкрили «Приазовський фудкорт» із трьома локаціями: «Українські солодощі», «Болгарський колорит» і «Морський бриз». На останній пригощали сушеною рибою та бутербродами зі шпротами. Болгарська локація знайомила гостей із місцевими частуваннями та вином.
Біля столів люди зупинялися поговорити й скуштувати страви. Для когось це нагода спробувати щось нове, а для когось – згадати знайомі смаки.
Людмила Ус, мешканка Приазовської громади, представляла болгарську спільноту. Вона запросила гостей до своєї локації, де пригощали вином та милиною з сиром.
«Так, так як ми болгарська діаспора, і у нас є наша локація з болгарським вином, з нашими смаколиками. Тому ми всіх запрошуємо почастуватися і, звісно ж, нашу програму подивитися», – розповіла Людмила Ус.
Коли журналісти запитали її, з чим асоціюється Приазовська громада, вона відповіла, що це насамперед рідний дім.
«Це наш рідний дім, це все, що в нашій душі. Ми морські люди. У нас є і морська локація, і наш виноград, це, звісно, наша болгарська культура», – сказала Людмила Ус.
Вона також розповіла, що для болгарської спільноти виноград – не просто продукт, а частина культурної спадщини. Тому до свята підготували страви з винограду та овочів.
Сім частин однієї громади
Святкову програму побудували як екскурсію Приазов’ям. Замість звичайного переліку населених пунктів організатори запропонували зібрати велику мапу-пазл.
Першою на неї додали частину, присвячену селищу Приазовське – центру громади. Ще шість елементів представляли старостинські округи:
Добрівський округ – північна брама з величними вітряками та ставками.
Гамівський округ – мультикультурний куток з албанськими та гагаузькими традиціями.
Приморсько-Посадський округ – край морських пляжів і мінерального джерела.
Ботіївський округ – місце болгарських традицій, храмів та запального «хоро».
Володимирівський округ – край пам’ятника князю Володимиру та річки Корсак.
Богданівський округ – край виноградників, солодкого перцю та домашнього вина.
Кожен округ презентував себе через місцеві особливості та традиції. Так гості могли побачити громаду не просто як точку на карті, а як місце, де кожне село має власну історію.
Коли чергова частина мапи ставала на своє місце, окремі історії складалися в одну. За кожним елементом стояли люди, які пам’ятають свої населені пункти й хочуть передати їхні традиції наступному поколінню.
Саме через такі спогади Приазов’я описував Андрій Орлов. Для нього рідний край – це не одна локація, а ціла низка відчуттів, які складно відокремити одне від одного.
«Приазовська громада – це дорога, обов’язково крізь степ, який залитий або сонцем, або дощем. Це аромат цього степу, потужний і вітряний. І, відповідно, море-море-море. Море – це і пляжний пісок, і сушені бички, і люди на пляжі, які відпочивають, насолоджуються життям. Загалом це свобода. Приазовська громада – це простір і свобода», – поділився спогадами Андрій Орлов.
Коровай, болгарські танці й пам’ять про рідний край
Одна з найяскравіших частин свята – виступи, присвячені традиціям окремих округів. На сцені діти танцювали, учасники представляли рідні села, а гамівці винесли святковий коровай. Болгарські мотиви звучали в музиці й танцях, а про місцеві звичаї розповідали самі мешканці.
У Ботіївському окрузі особливе місце відвели болгарському танцю «хоро». Під час нього учасники беруться за руки й танцюють у колі.
За словами начальника Приазовської селищної військової адміністрації Андрія Орлова, на святі було багато дітей і молоді. Він вважає це важливим, адже саме наступне покоління продовжуватиме знайомити інших із культурою громади.
«Дуже велика кількість дітей, дуже велика кількість молоді, яка переймається цим святом, приймає ці традиції і несе далі. Ми таким чином підтримуємо нашу ідентичність і транслюємо її в майбутнє», – сказав Андрій Орлов.
Для Ігоря Бондарєва, який представляв Богданівський старостинський округ, Приазов’я – це насамперед море та болгарські традиції. Він згадав запах морського бризу, круті береги й місцеві продукти, які давно стали частиною культури.
«Приазовська громада – це запах моря, бриз. Це кручі, це прибій. А якщо говорити про болгарські традиції, згадую наш солодкий і сушений перець. Зараз такого вже не роблять», – розповів Ігор Бондарєв.
Він говорить про громаду не лише як про місце, звідки походить, а і як про людей, з якими пов’язане його життя. До війни це була земля, де він народився, виріс і працював для інших. Тепер відчуття спільності допомагає йому зберігати зв’язок із рідним краєм.
«Це моя родина в Запоріжжі. Ми всі як одна родина. А до війни громада була місцем, де я народився, де зростав, де працював для людей», – сказав Ігор Бондарєв.
«Ваш край збіднів, тому що поїхали найвідданіші люди»
На свято приїхали військовослужбовці, ветерани та представники громад-партнерів – Широківської, Новоолександрівської й Павлівської. Приазовців вітали представники обласної та районної військових адміністрацій, громадські діячі й представники установ Запоріжжя.
Директорка Запорізького обласного центру зайнятості Зінаїда Бойко звернулася до учасників свята зі словами вдячності.
«Сьогодні ваш край збіднів, тому що з нього поїхали найвідданіші люди Приазовського регіону. Поїхали люди, які мають гарні традиції, які є працьовитими, які щодня мріють про повернення додому. І повірте, наша мрія обов’язково здійсниться», – сказала Зінаїда Бойко.
Свято, яке допомагає військовим
Під час свята також вітали ветеранів і дякували військовим. За словами Андрія Орлова, на захід приїхали й чинні військовослужбовці, яким вдалося отримати дозвіл побути на святі зі своїми земляками.
«Для них це як невеличка відпустка в рідному колі, у рідній громаді», – зазначив начальник Приазовської селищної військової адміністрації.
Протягом заходу тривав благодійний збір на підтримку земляків у лавах Збройних сил України. Гроші планували спрямувати на амуніцію, якісний зв’язок і дрони.
День громади у Запоріжжі складався із семи частин мапи, різних культурних традицій і особистих спогадів. Хтось згадував море й степ, хтось – болгарські страви та танці, а хтось говорив про людей, яких вважає своєю родиною.
Усі ці історії об’єднувало Приазов’я.