Історію мелітопольця, який пройшов катівні РФ, покажуть у фільмі в Одесі
У Запоріжжі діє центр допомоги цивільним полоненим «Шлях вільних», створений у 2025 році колишніми полоненими. Серед тих, кому допомагає організація, – чимало мешканців тимчасово окупованого Мелітополя, які шукають підтримки на підконтрольній території.
Журналісти ТРК Мелітополь поспілкувалися з засновниками громадської організації про фінансову та правову підтримку цивільним, які пережили жахи полону.
«Просив, щоб пристрелили, аби не мучитися»: історія мелітопольця Володимира
Цивільні в російських катівнях – це не військові й не диверсанти, кого б з них не робили окупанти. Це шкільні вчителі, лікарі, комунальники, батьки військовослужбовців або самотні пенсіонери. Ворогові не потрібен реальний привід, щоб ув’язнити людину – достатньо українського додатку в телефоні, доносу сусідів чи дзвінка рідним на підконтрольну територію.
Саме так у полоні опинився пенсіонер Володимир (ім’я змінено з міркувань безпеки) із Мелітопольського району. Його історію ми розповідали у розлогому матеріалі за посиланням.
Щоб почути голос сина-військового, пенсіонер виїжджав на велосипеді в єдине місце в селі, де ще ловив український зв’язок. Удома він доглядав за тяжкохворою дружиною. Але про поїздки донесли «доброзичливці».
«Увірвалися о п’ятій ранку, під розсвіт. Збили з ніг у коридорі, мішок на голову – і повезли. Казали: “Дзвони сину, зізнавайся, які координати здав”», – згадує чоловік.
Далі почалися конвеєрні тортури. Окупанти били затриманих щодня, а вечорами починалася друга хвиля знущань.
«У них був польовий апарат "ТАПік". Ним катували струмом. Якщо мовчиш – підключають 220 вольт. Бризкали воду на підлогу, ставили у воду й пускали розряд. Я втрачав свідомість, приходив до тями вже на бетоні».
Володимира хапали тричі. Його кидали роздягненим у холодну яму в полі, фабрикували звинувачення та підкидали вибухівку. Після смерті дружини чоловік дивом вирвався через фільтраційні табори Росії, Білорусь і Польщу до Запоріжжя.
Але пережите не відпускало – чоловік здригався від кожного автомобіля з мигалками за вікном. Порятунок знайшов у центрі «Шлях вільних».
«Мелітопольська громада порекомендувала прийти. Коли говориш із тими, хто пройшов те саме, стає легше дихати. Тут мене підтримують, і ми разом збирали документи на статус цивільного полоненого. Мені правда відмовили – нібито за браком доказів. Але буду подаватись ще», – ділиться Володимир.
Труднощі легалізації та реабілітації цивільних ув'язнених
Процедура оформлення офіційного статусу для колишніх цивільних бранців перетворилася на випробування на витривалість. Як розповідає Азат Азатян, близько 83% полонених отримують відмову, і сам керівник ГО не може отримати статус.
Цивільні полонені стикаються з критичною проблемою: необхідність довести, що їхнє ув’язнення було пов’язане саме з проукраїнською позицією.
Основною причиною відмов державними комісіями, додає Азат, стає те, що цивільні полонені часто не мають офіційних довідок від окупаційної влади про своє утримання в катівнях. Окупанти не фіксують такі арешти законно, а свідки чи сусіди залишаються в окупації. Через це українські органи влади часто вимагають документи, які фізично неможливо дістати колишнім в’язням Кремля.
«Отримання статусу – це поодинокі випадки, радше виняток. Навіть офіційний обмін не дає гарантії отримати цей статус, і є люди, які не добилися його й досі. Що робити людині в проміжку між звільненням з полону і отриманням статусу полоненого? У нас вже є випадки, коли звільнені бранці просто помирають, не дочекавшись допомоги», – розповідає керівник «Шляху вільних».
Міжнародне право та масштаби проблеми цивільних бранців
Проблеми, з якими стикаються цивільні полонені, були виставлені на міжнародний розгляд в Женевській асамблеї ООН ще після закінчення Другої світової війни. Цей документ забороняє брати в полон цивільних мешканців. Проте в реальності світ бачить інше.
За офіційними даними, які наводить керівник центру «Шлях вільних» Азат Азатян, на окупованих територіях України налічується 114 тисяч зниклих безвісти осіб. Із них понад 16 тисяч – це цивільні полонені Серед зниклих безвісти 2252 дітей.
Натомість незаконно ув’язнені цивільні створюють для росіян додатковий обмінний фонд. Цивільні, які залишилися на окупованих територіях фактично є заручниками, яких росія використовує для обміну, у відповідь отримуючи своїх військових.
«Дуже багато людей, які знаходяться на окупованих територіях є патріотами України. І вони автоматично стають заручниками. І це навіть не 10 або 100 тисяч людей, це мільйони людей, які можуть слугувати саме для Росії обмінним фондом. Необмежений ресурс», – зазначає Азат Азатян.
Медичні виклики цивільних полонених та правовий вакуум родин
У червні 2026 року Андрій Кущ повернувся з полону. Пережите у неволі вимагало серйозного втручання лікарів. Держава забезпечила Андрію медичний огляд, проте не забезпечила належного лікування.
«Від держави я пройшов лише обстеження на базі обласної лікарні у Києві та отримав направлення на реабілітацію до центру «Лісова Поляна». Що стосується повноцінної допомоги та супроводу, то туди я потрапив тільки завдяки громадським організаціям – нас супроводжувала організація правового захисту «Блакитний птах», і саме завдяки їм я потрапив на реабілітацію», – розповідає Андрій Кущ.
Окремим болючим питанням залишається соціальний захист родин. Наразі держава передбачила виплати на придбання твердого палива – 5 тисяч гривень, та вирішення житлових питань – 10 тисяч гривень, проте на практиці такі компенсації отримують переважно родини військовослужбовців.
У ГО «Шлях вільних» наголошують: цивільні полонені та люди зі статусом зниклих безвісти цивільних стикаються з правовим вакуумом.
«Ми робимо акцент саме на цивільних, тому що про них часто не кажуть. Хоча страждають і військові, і цивільні. Але є така тенденція: якщо військовий потрапляє в полон, його рідні більш-менш соціально захищені. Тоді як родини цивільно полонених – ні,» – зізнається Азат Азатян.
Рішення: безоплатна реабілітація
Одне з досягнень команди «Шлих вільних» – колишні цивільні полонені у Запоріжжі можуть пройти безоплатний чек-ап в одній з лікарень. Зокрема, отримати реабілітацію можна в лікарнях Запоріжжя та в релокованому санаторії «Глорія» з Приморська.
Наразі організація намагається домовитися зі стоматологіями про безоплатну допомогу постраждалим від російського полону.
Проєкт з медичною підтримкою у повному обсязі запрацював у березні 2026. Станом на зараз повний медичний огляд пройшли більш ніж 70 родин колишніх бранців.
«Це дуже великі кроки, які Запорізька військова адміністрація, Приморська військова адміністрація разом з іншими громадами запровадили для громадян, які постраждали від цієї військової агресії. І ця модель – єдина в Україні. Ми зараз ініціюємо те, щоб люди, які знаходяться в Харківській, Чернігівській або Херсонській області та інших регіонах, не їхали в Запоріжжя, а на місці могли отримати усі ці послуги безоплатно», – ділиться з ТРК Мелітополь керівник центру допомоги цивільним полоненим «Шлях вільних».
Документальне кіно як зброя проти мовчання
Щоб змусити країну-агресора до повернення незаконно ув’язнених цивільних, громадська організація намагається знайти важелі впливу. Одним з них є створений спільнотою «Шлях вільних» документальної стрічки «Запеклих вогонь не пече». У фільмі висвітлили історії семи звільнених полонених з абсолютно різних сфер життя.
Фільм не тільки розповідає про звільнених цивільних в’язнів Кремля, а й про тих, хто ще лишається незаконно ув’язненими країною-агресором. Серед тих, чий голос звучить у документальній стрічці, – і мелітополець Володимир, чию історію ми розповідали на початку.
Робота над фільмом «Вогонь запеклих не пече» тривала буквально кілька місяців, а її створення повністю профінансувала громадська організація «Шлях вільних». Режисером та сценаристом проєкту виступив Геннадій Широченко.
Прем’єра відбулася у Запоріжжі 15 червня, після чого картина вирушила містами України та світу. Її вже встигли презентувати у Києві, а наступний спеціальний показ пройде в Одесі 23 жовтня.
Зважаючи на воєнний стан та міркування безпеки, точна локація заходу у відкритому доступі не розголошується. Програма триватиме з 12:00 до 15:00 та включатиме:
Показ документального фільму;
Панельну дискусію щодо захисту прав людей, незаконно позбавлених волі внаслідок збройної агресії РФ;
«Вільний мікрофон», де кожен матиме можливість поставити запитання та долучитися до відкритого діалогу.
До участі запрошують цивільних бранців, їхні родини, представників громадського сектору та всіх небайдужих, хто прагне підтримати бранців Кремля.