Доки живе українське слово –  живе українська нація! Мелітопольська громада долучилася до Радіодиктанту національної єдності

У День української писемності та мови мелітопольці разом із мільйонами українців з усіх куточків країни та світу, а також із нашими захисниками й захисницями на передовій, об’єдналися довкола рідного слова. Попри відстані, тимчасову окупацію рідного міста та всі випробування війни, наша громада знову довела: Мелітополь – це Україна, а українська мова – наша незламна зброя та ідентичність.

Цьогорічний Всеукраїнський Радіодиктант національної єдності 2026 року увійшов до історії події завдяки унікальному дуету читців: уперше текст виголошували разом учитель української мови та літератури Артур Пройдаков і співачка, волонтерка та громадська діячка Даша Астаф'єва. Напередодні пані Даша особисто звернулася до мелітопольців із теплим запрошенням долучитися до написання.

Автором глибокого та чуттєвого тексту під назвою «Лист, який не закінчується» став український письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь.

Широка географія та тисячі строчок рідною мовою

Написання радіодиктанту об'єднало всю мелітопольську родину – від молоді до посадовців. Осередками українського слова та теплих зустрічей у Запоріжжі, Києві, Львові та Дніпрі стали як простори допомоги «Саме тут. Мелітополь», так і міські бібліотеки.

Молодіжний фронт: У молодіжному центрі «Піпл.юа» за аркуші паперу та ручки сіла активна молодь, представники молодіжного руху «Байда» та всі охочі містяни.

Освітяни та учні: До традиції долучилося Управління освіти. Символічно, що навіть попри осінні канікули, деякі учні прийшли написати диктант очно разом зі своїми вчителями.

Команда громади: Усвідомлюючи важливість власного прикладу, до загальнонаціональної акції в повному складі приєдналися працівники виконавчого комітету Мелітопольської міської ради та її структурних підрозділів.

Світла пам'ять тим, хто виборював наше право говорити українською

Спільне єднання було сповнене не лише гордістю, а й глибокою шаною до тих, завдяки кому ми маємо змогу жити й творити на своїй землі. Під час написання диктанту на локаціях залишили одне особливе, порожнє місце. На табличці біля нього карбувалися слова:

«Тут мали сидіти люди, які разом з нами будували громаду й державу, але вони віддали життя за свободу і майбутнє України».

Ця мовчазна присутність нагадала кожному: кожна написана літера сьогодні – це вшанування подвигу наших полеглих Героїв та обіцянка берегти те, за що вони боролися.

Мова як символ незламності

Сьогодні, коли наша країна продовжує протистояти повномасштабній російській агресії, українське слово звучить міцніше, ніж будь-коли. Воно долає кілометри, зберігає нашу спільну історію, культуру, пам’ять поколінь і не дає забути, ким ми є.

Кожне українське слово – це частинка нашої ідентичності, яку ми маємо берегти, плекати й передавати наступним поколінням. Боротьба за Україну триває щодня – на полі бою, у волонтерських осередках і в особистому виборі кожного говорити, думати та творити українською.

Дякуємо кожному мелітопольцю, хто сьогодні тримав у руках ручку та виводив рідні рядки. Берегти своє – означає боротися за нього до Перемоги! 🇺🇦