Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив трьох громадян України — Артема Мурдіда, його матір Анну Мурдід та дружину Анну Вошкодер — до тривалих термінів ув'язнення за нібито участь у «терористичному угрупованні» та підриви в окупованому Мелітополі.
Мурдіда засудили до довічного ув'язнення, його матір — до 22 років колонії, а дружину — до 20 років. Про це повідомляє кореспондент «Медіазони» із залу суду.
Суд без правосуддя
За версією слідства окупантів, вся родина брала участь у серії нібито терактів, включаючи підрив автомобіля, в якому загинув директор ДУП «Міський транспорт» і відомий мелітопольський зрадник Іван Ткач. Також фігурантам інкримінують невдалий підрив залізниці і замахи на інших проросійських чиновників у місті.
Прокуратура наполягала на причетності українських спецслужб, а в центрі справи стоїть нібито невстановлений співробітник СБУ на ім'я «Олег», з яким Мурдид, за версією обвинувачення, «ініціативно» вийшов на зв'язок влітку 2022 року. Родичі Мурдіда, як стверджують російські слідчі, «стежили за рухом поїздів і чиновниками» і нібито допомагали отримувати вибухівку через схованки.
Згідно з обвинуваченням, 8 липня 2022 року Артем Мурдид закопав між шпалами на залізниці півтораметрову пластикову трубу, начинену 20 кілограмами пластичної вибухівки, болтами і гайками. Але бомбу помітив обхідник, і її знешкодили сапери. За версією слідства, дружина і мати Артема стежили за залізничним перегоном, щоб з'ясувати графік руху поїздів. Анна Вошкодер була разом з чоловіком, коли він забирав вибухівку зі схованки, крім того, підсудні втрьох нібито відвезли бомбу на машині до місця невдалого підриву.
Ще два невдалих теракти інкримінувалися одному Артему. Це замах на начальника залізничної станції Дерябіна. За версією силовиків, Мурдід сам вистежив залізничника, встановив біля дверей його будинку протипіхотну міну з дистанційним детонатором і рано вранці 23 вересня 2022 року привів її в дію, коли Дерябін проходив повз. Однак замах не вдався — хоча спочатку стало відомо про загибель колаборанта і його дружини, то пізніше інформація не підтвердилася. Насправді потерпілому було «завдано моральної шкоди», і тільки.
Єдиний епізод, який слідство росіян вважає «вдалим», — підрив автомобіля з Ткачем у березні 2023 року на вул. Героїв України в окупованому Мелітополі. Він загинув, а його пасажирка, співробітниця підприємства МУП «Міський транспорт» Олена Сиващенко, отримала важкі травми.
Також Артему інкримінують спробу вбивства заступника «голови адміністрації» Мелітополя Миколи Волика. Як відомо, Волик не отримав а ні подряпини.
Але і сам Мурдид, і його близькі стверджують, що обмовили себе під тортурами і не визнають провини. Всі троє - громадяни України, яких окупаційна влада судила за російськими законами у військовому суді, незважаючи на відсутність реальних доказів їх провини і кричущі порушення прав.
Дізнався про справу після тортур
В останньому слові Артем Мурдид назвав сфабриковану справу політично мотивованою і зізнався, що зізнання дав під тиском і тортурами:
«Всі ми розуміємо, що подібні судові процеси для вас — це вже рутина... Я щиро прошу вас при винесенні остаточного рішення не керуватися буденністю і не брати до уваги ненормальну політичну ситуацію, яка склалася між нашими країнами. Я прошу лише керуватися людяністю, яка, я впевнений, вам притаманна. Я ніколи в своєму житті не вчиняв протиправних дій. Про суть пред'явлених мені звинувачень я дізнався тільки від представників правоохоронних органів РФ, які створили певні фізичні умови — насильство і тортури, внаслідок чого я змушений був дати свідчення, на яких ґрунтується звинувачення. Я щиро вважав, що проживав на території України, відповідно, на мене поширюється виключно законодавство України. Я ніколи не був прихильником нацистських ідей, жив у багатонаціональній країні, абсолютно не замислюючись, що я до когось зневажливо ставлюся через його національність. У мене не було наміру нашкодити інтересам РФ, тим більше її громадянам. І я ні в якому разі не переслідував мету посварити два народи...»
Проте суд не прислухався до його слів і призначив йому довічне ув'язнення, перші вісім років з якого він проведе у в'язниці. Також він оштрафований на 900 тисяч рублів.
Били і катували струмом
Мати Артема — Анна Мурдід також розповіла суду про тортури, через які пройшла після затримання. Жінка заявила, що її били і катували струмом:
«Звертаю вашу увагу на те, що я не є нацисткою і не дотримуюся націоналістичних поглядів. Відповідно прошу виключити цю обставину, що обтяжує покарання. Також прошу врахувати мій стан здоров'я і той факт, що я потребую постійної медичної допомоги. Хочу заявити про застосування до мене фізичного насильства після затримання — а саме тортури електричним струмом і побиття».
Анну Мурдід суд оштрафував на 600 тисяч рублів.
"У мене є дитина, я не нацистка"
Дружина Артема — Анна Вошкодер — також відкинула звинувачення і просила суд врахувати наявність у неї маленької дитини:
«Я громадянка України. Спілкуючись з людьми, ніколи не звертала увагу на їх національність, для мене всі рівні. Тому я не можу бути націоналісткою, прошу виключити це зі справи. При призначенні мені покарання прошу суд врахувати у мене наявність маленької дитини, яка потребує материнської любові і турботи».
Вона отримала 20 років ув'язнення і штраф у 550 тисяч рублів.
Від редакції
Підсудні — українські громадяни, викрадені окупаційними спецслужбами, а звинувачення будуються на зізнаннях, отриманих під тортурами. Докази провини відсутні або явно сфальсифіковані, а сам процес став черговою демонстрацією «правосуддя по-російськи» щодо жителів окупованих територій, чия єдина провина — проукраїнська позиція.
Прізвища Мурдід і Вошкодер стали символом нової хвилі політичних репресій на захоплених територіях України. Суд, який не приховував своєї упередженості, засудив трьох громадян України до колоній і довічного ув'язнення — не за доведені злочини, а за те, що вони залишалися українцями і не прийняли окупаційний режим.
