11 сімей переселенців, які були змушені покинути свої домівки через війну, отримали ключі від нових квартир в Одесі за результатами другого етапу розіграшу, що відбувся 12 травня та був проведений громадською організацією «ВПО Україна». Серед них — журналістка з Мелітополя, яка пережила два вимушені переїзди: спочатку вона втратила квартиру в Донецьку, а потім — житло в Мелітополі. Мати з двома дітьми вже 12 років живе на орендованих квартирах.

Для нашої колеги, журналістки, чиє життя перетворилося на нескінченну дорогу пошуку свого даху над головою довжиною у 12 років, травень 2026 року став початком нового життя. Вона стала власницею 46 кв. метрів власного житла в Одесі. Проєкт розіграшу квартир ВПО реалізували KADORR GROUP спільно з громадською організацією «ВПО України».

Журналісти РІА Південь записали ексклюзивне інтерв’ю з колегою (ім’я не називаємо з міркувань безпеки, — авт.), у якому вона розповіла про пережиту окупацію, довгі переїзди містами та інші випробування долі.

Двічі втратити все

Війна увірвалася в життя цієї родини у 2014 році в Донецьку. Тоді вони вперше залишили рідне місто, втративши дім та все майно, сподіваючись знайти спокій у Мелітополі. Але в лютому 2022-го окупація доповзла і до Мелітополя.

«24 лютого 2022 року ми прокинулися від оглушливих вибухів, здавалося, що наша "панелька" ось-ось зламається навпіл. Вулиці спорожніли, хто встиг — виїхав у перші години, ми з дітьми перечікували в підвалі. Було страшно до глибини душі, здавалося, що те, що відбувається, — просто якийсь кошмарний сон. Гриміли вибухи. А мої діти були такими зібраними і мужніми: не плакали, спали одягненими, тримали напоготові рюкзаки, печиво, документи, термос із чаєм. Мій 6-річний син навіть брав із собою в підвал іграшковий ніж і пістолет, щоб мене захистити», — згадує пережите колега.

Перші дні війни в окупованому Мелітополі. Фото з особистого архіву журналістки

«Коли не було зв’язку — це було найстрашніше, адже ми не знали, чи живі наші близькі в Бахмуті, Києві, Сєвєродонецьку та Маріуполі. Іноді якось вдавалося «піймати» зв’язок і зв’язатися з мамою та сестрою, з душі спадав тягар. Живі».

Колега каже, що попри те, що за плечима вже був досвід окупації Донецька, вона та діти виявилися не готовими до того, що Росія захопить і Мелітополь.

У пам’яті залишилися: розграбовані магазини, порожні банкомати, закриті аптеки. Люди, наче тіні, стояли в нескінченних чергах за хлібом і зняттям готівки в банках. Нового завезення їжі в Мелітополь не було.

«Ніколи не забуду сніданок у перші тижні війни. Мій старший син, якому на той момент було 9 років, коли я приготувала сніданок, сказав не по-дитячому серйозно: «Мам, нам треба економити їжу». У той момент всередині мене щось обірвалося. Він усе розумів. Діти за лічені дні подорослішали».

Підвал, кашель і страх

Колега згадує, що ховала дітей у сирому підвалі. Від холоду діти захворіли. Ліків не було, аптеки не працювали, їжа закінчувалася. 

«Нас рятували люди: одна сусідка поділилася антибіотиком, інша привезла трохи продуктів із села від батьків».

Буквально одразу після захоплення Мелітополя окупанти почали «полювання» на: проукраїнських активістів, військових, силовиків, чиновників та журналістів. Вони вдиралися до будинків, викрадали та вивозили в невідомому напрямку людей. Серед тих, хто донині перебуває в російських тюрмах, — мелітопольські журналісти.

«Я чітко розуміла, що коли по мене прийдуть — це лише питання часу. Кожен вихід за хлібом перетворювався на спецоперацію: я годинами «чистила» телефон, видаляючи кожне слово, кожне фото, яке могло стати вироком».

Наприкінці березня 2022 року дівчина з синами виїхала з Мелітополя за допомогою волонтерів.

«Пам’ятаю, на трасі кожні 5–10 метрів стояли розбиті цивільні автомобілі та згоріла техніка. Оскільки в нашій машині були переважно діти, нам пощастило — російські військові нас ретельно не обшукували і лише дивувалися: «Чому вас так багато?», — згадує дівчина.

Виїзд із окупованого Мелітополя. Фото з особистого архіву журналістки

Коли родина вже була у відносній безпеці в Запоріжжі, колега дізналася, що після їхнього від’їзду до будинку ввірвалися озброєні люди. Вони зламали замки, розграбували квартиру і залишили їй на дзеркалі послання: «Перестань писати неправду, за все доведеться відповісти».

Послання окупантів на дзеркалі. Фото з особистого архіву журналістки

«Мамо, я думав, тебе вже вбили»

Сім’я знайшла тимчасове житло в Запоріжжі. Але травма, пережита дітьми, була настільки глибокою, що кожен вихід матері з дому перетворювався для них на істерику.

«Молодший син переживав, навіть якщо я просто йшла за хлібом. Коли я йшла ненадовго і поверталася, він сидів увесь у сльозах і казав: „А я думав, тебе вже вбили“. Ще кілька років він здригався, коли бачив військових, і щоразу запитував: "Наші?". Вісім місяців ми прожили в Запоріжжі у відносній безпеці, іноді було чути вибухи, але ми не втрачали оптимізму. Усі були живі, і це головне», — згадує дівчина.

Фото з особистого архіву журналістки

У жовтні 2022 року окупанти запустили 7 ракет по житлових будинках у Запоріжжі. Одна ракета розбомбила під’їзд п’ятиповерхового будинку, який був навпроти багатоповерхівки, де жили переселенці з Мелітополя. Тоді загинуло 14 людей.

«Мій дев’ятирічний син тоді після прильоту сказав: "Мамо, я зрозумів, що в цій війні найстрашніше. Це не коли ти помреш. Найстрашніше — це якщо помруть твої близькі, а ти нічим не зможеш їм допомогти».

Будинок навпроти, зруйнований ворожою ракетою в Запоріжжі. Фото з особистого архіву журналістки

Київ: рік на межі та страшний діагноз

Переїзд до Києва не приніс довгоочікуваного спокою. Накопичений стрес ударив по здоров’ю. Спочатку складна операція на хребті у матері, оформлення статусу інвалідності, місяці складної реабілітації. А потім новий удар долі: молодший син потрапив до лікарні з гострим остеомієлітом. Інфекція буквально «з’їла» п’яткову кістку, і дитині видалили частину стопи.

Молодшому синові видалили п’яту. Фото з особистого архіву журналістки

«Останній місяць пройшов як у тумані: лікарняні палати, операції, крапельниці, антибіотики і страх — чи буде взагалі мій син ходити? Саме в один із таких "чорних" днів пролунав дзвінок. Дзвонив Максим Ткаченко — керівник ГО "ВПО Україна" і повідомив, що я виграла квартиру. Син лежав під крапельницею, наступного дня на нього чекала друга складна операція. Якщо чесно, я в ситуації, що склалася, взагалі забула про те, що брала участь у розіграші і що реєструвалася в січні у формі в телеграм-каналі ВПО Україна. Коли мені сказали: „Ви виграли квартиру в Одесі“, я просто заціпеніла. Я навіть зрадіти толком не могла. Думки про майбутню операцію сина не відпускали. Потім не могла повірити, що після 12 років поневірянь по чужих кутках у нас нарешті буде свій дім».

Фото з особистого архіву

Нове життя біля моря

20 травня одинадцять родин ВПО з Бахмута, Рубіжного, Каланчака, Мелітополя стали власниками житла в Одесі. Квартири повністю готові до заселення: з сучасним ремонтом, меблями та технікою.

Вручення квартир переселенцям. Фото Мінсоцполітики

«Коли ми отримали ключі, я плакала від щастя разом з іншими родинами. Це не просто квадратні метри. Це — стабільність і наше право на дім, який у нас відібрали окупанти. Заробити на житло з двома дітьми і дитиною з обмеженими можливостями, для мене завдання нездійсненне. Тому я щиро дякую співзасновнику громадської організації «ВПО Україна» Максиму Ткаченку, партнеру організації Руслану Ківану, його мамі та компанії KADORR GROUP! Тепер я знаю, що коли мій син випишеться з лікарні, ми поїдемо не в орендовану квартиру, звідки нас можуть попросити в будь-який момент, а до себе додому. До моря. У нове життя», — каже журналістка.

На врученні квартир ВПО. Фото Мінсоцполітики

 

Фото з особистого архіву журналістки

Як стати учасником конкурсу для отримання житла

Ця історія — нагадування всім мелітопольцям та жителям інших окупованих міст: ніколи не можна здаватися. Прямо зараз триває реєстрація на новий етап розіграшу житла для переселенців, який проводить громадська організація «ВПО Україна». Тепер це будинки в Черкаській області. Охочим потрібно заповнити Google-форму: https://forms.gle/DvEZhkDWuiDpRUwe7

 Критерії для участі:

• Статус ВПО з тимчасово окупованих територій, територій, на яких ведуться активні бойові дії, або територій, прилеглих к зоні бойових дій.
• Відсутність власного житла на підконтрольній території України.
• Сім’я не отримувала сертифікат «єВідновлення».
• У сім’ї двоє і більше дітей АБО дитина/один із батьків має інвалідність.

Не опускайте руки. Можливо, саме наступний дзвінок у прямому ефірі змінить ваше життя і подарує вам стабільність.