Максим Долженко - проукраїнський активіст із Мелітополя, якого росіяни викрали з дому на початку травня 2022 року - відтоді він перебуває у полоні. Попри три роки поневірянь, катування й ізоляцію, його мати не припиняє боротьби за звільнення сина.
До початку повномасштабного вторгнення мелітопольці вже знали його постать: Максим Долженко брав участь у Євромайдані, виходив на проукраїнські мітинги та підтримував акції спротиву. Наприклад, у 2016 році чоловік долучився до одиночного пікету на честь ув'язненої в Росії української льотчиці Надії Савченко, яка оголосила сухий голодний страйк. Він стояв із плакатом “Путін - убивця”.
Як Максима викрали окупанти
2 травня 2022 року, близько 6:30 ранку, п’ятеро озброєних російських військових увірвалися до будинку на вулиці Калініна, де проживав Максим разом із матір’ю Тетяною. Вони почали обшук, перевернули речі, влаштували безлад. Під час обшуку Максима роздягнули, шукаючи татуювання, що могли б свідчити про належність до українських збройних формувань. Водночас на нього було направлено автомат - знятий із запобіжника.
Усе це відбувалося на очах у його матері. Прямо при ній військові побили Максима. Чоловік ніколи не служив в армії і через стан здоров’я не був військовозобов’язаним, однак це не зупинило окупантів.
“2 травня 2022 року додому прийшли, витягнули на вулицю, роздягали, все, як вони роблять. А потім, коли виводили, пакет на голову і в машину – це їхня практика. Як тільки його забрали, тримали у колишньому місцевому відділку поліції. Звідти його перевезли до так званого гаража. Це звичайний гараж, кооперативний, металевий. Там було багато і дівчат, і хлопців”, - поділилася мати Максима.
Після обшуку росіяни конфіскували телефони і в Максима, і в його матері, після чого забрали хлопця в невідомому напрямку. Згодом жінка зверталася до так званих “цивільних адміністрацій” та “поліції” окупаційної влади, але скрізь отримувала одну відповідь: “Тут такого немає”.
Лише 6 травня 2022 року їй повідомили, що Максим живий і, нібито, буде звільнений після перевірки протягом п’яти днів. Але Тетяна так і не побачила сина після “звільнення” - з того часу він перебуває у російському полоні. Окрім того, чоловік має хронічні захворювання і потребує постійного лікування.
Їй розповідали, що в Максима відібрало мову - він не міг розмовляти. Згодом його знову вчили говорити інші полонені. Жінка згадує з розповідей “однокамерників” сина, що його забирали на кілька днів, а потім повертали, кидали на підлогу, і він просто лежав, не рухаючись.
Мати Тетяна згодом дізналася, що її сина вивезли з Мелітополя - за неперевіреними даними, до російського Краснодару. Там йому інкримінують “пособництво в тероризмі” - ще одне сфабриковане звинувачення, яке часто використовують росіяни проти українських активістів та цивільних.
Відео із “посібником терористів”
У грудні 2022 року російські державні телеканали показали сюжет, у якому мешканець Мелітополя Максим Долженко постає у ролі “затриманого пособника терористів”. На відео він у військовій формі Збройних сил України, супроводжує окупаційних силовиків до офісу, який подають як осередок “Національного корпусу” у Мелітополі.
На той момент Максим перебував у полоні вже понад півроку. Проте для пропагандистського сюжету окупанти вдягнули його у форму українського військового, щоб створити ілюзію участі у бойових діях і нав'язати глядачам образ “азовця” або “нациста”.
У кадрі Максим показував камері офіс організації, демонстрував українську символіку - прапори, стікери, листівки. Голос за кадром розповідав, що це “ідеологічна база націоналістів” та осередок, пов’язаний з батальйоном “Азов”. Насправді, як свідчать незалежні джерела, полоненого змусили брати участь у зйомках під тиском і, ймовірно, після тривалих катувань.
Щоб підсилити ефект, пропагандисти намагалися знайти або сфабрикувати докази “нацистської діяльності”. У сюжеті показали картки з написами “УПА” та “нацисти”, де поруч із зображеннями німецьких солдатів і свастик фігурують радянські солдати з підписом “вороги”.
Проте ці “докази” виявилися фрагментами настільної гри, де УПА бореться як проти нацистів, так і проти радянської влади. Щоб не зруйнувати потрібний наратив, пропагандисти обережно приховали ті частини карток, де свастика позначала ворогів.
Боротьба за звільнення сина
Увесь цей час мати Максима веде безперервну боротьбу за його звільнення. Вона звертається до українських силових структур, міжнародних організацій, надсилає заяви до СБУ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, ООН.
“В перші дні його полону я зверталася до СБУ. Хоч тоді неможливо було, не було зв’язку - я була в Мелітополі. Я через інтернет написала заяву. Вони передали всі ці дані до Координаційного штабу. Тобто я вже з 2022 року спілкуюся з Координаційним штабом і Службою безпеки. Коли я виїхала у 2024 році до Запоріжжя, я пішла до поліції, там написала заяву. Я навіть написала заяву і відправляла до ООН. Вони зі мною у квітні спілкувалися”, - розповідає мати Максима.
На жаль, Максима не обміняли у рамках полону “1000-1000”, але його мати продовжує сподіватися, що скоро знов побачить сина.
