Російські військові у виші, викладачі — під тортурами, керівництво — перед вибором: зрадити чи вивезти університет на підконтрольну територію. Як Мелітопольський університет виживав під окупацією.
Про те чому освіта стала мішенню окупантів і як у Запоріжжі створюють «частинку Мелітополя» на базі університету – в інтерв’ю з Наталею Фалько, ректоркою МДПУ та номінаткою премії “Жінка України” у рубриці ВиЖИТИ.
24 лютого. Потяг. Телефонний дзвінок
Повномасштабне вторгнення для Наталі Фалько почалося в потязі. 24 лютого 2022 року вона поверталася з навчання в Києво-Могилянській бізнес-школі. Її застала новина про війну дорогою додому.
«Це був телефонний дзвінок. Сказали: почалася війна. Потяг зупинився у Василівці — міст, що з'єднував її з Мелітополем, уже був пошкоджений. Далі він не їхав».
Згодом її забрав чоловік, і вони таки дістались до міста автівкою — Мелітополь зустрів їх напівпорожніми вулицями та тишею передочікування – така тиша буває перед бурею.
Тоді Наталя з чоловіком прийняли рішення виїхати до Дніпра на три дні. З собою жінка взяла ноутбук та український прапор.
«Ми думали у понеділок вже повернемось, то нічого і не брали. На той час перевірок на дорогах взагалі не було. Але це вже були колони російської техніки, які безпосередньо рухались у напрямку Мелітополя».
До війни Наталя Фалько очолювала кафедру психології університету. Вона усвідомлювала — фахівці у сфері освіти, особливо гуманітарного профілю, стануть мішенню.
«Психологи — це люди, які працюють із свідомістю. А перше, що робить окупаційна влада — запускає пропаганду. Освіта — ключовий інструмент у цій війні».
Її не покидало переконання, що ворог почне саме з педагогічної сфери. Вона мала рацію.
Освіта на межі: виживання і спротив
У перші місяці окупації в Мелітополі залишались студенти в гуртожитках і викладачі. Університет був у стані блокування — рахунки заморожені, зарплати і стипендії не виплачувалися. У цих умовах народився потужний волонтерський рух.
«Наші викладачі приносили продукти, допомагали студентам. Студенти і викладачі розвантажували гуманітарну допомогу, сортували, доставляли продукти літнім людям — усе це було на волонтерських засадах», — згадує вона.
Коли окупанти почали тиснути, волонтерство пішло в підпілля. Водночас частина студентів і викладачів виходили на проукраїнські мирні акції “Мелітополь – це Україна”.
«Філологи університету допомагали перекладати події для громадських організацій. Ми хотіли, щоб Європа та весь світ почули наш голос. Побачили, що відбувається в окупованому Мелітополі», — говорить ректорка Наталя Фалько.
Російська мова — сигнал зради
Початок війни збігся з виборами ректора в університеті. Ректор був вимушений піти у відставку за станом здоров’я, і поки тривав хаос, виконувач обов’язків ректора, призначений тимчасово, пішов на співпрацю з окупантами.
Наталя Фалько розповідає, що один із перших тривожних дзвіночків — внутрішні наради в університеті почали проводити російською мовою. Це стало чітким сигналом для частини викладачів, що тимчасове керівництво вже зробило свій вибір.
«Це були закриті наради з завідувачами кафедр, із керівниками підрозділів. Російська мова на них стала кодом: "ми вже перейшли на той бік". Це було вже у березні.»
І хоч офіційних оголошень не було, багатьом стало очевидно — університет розколюється.
Попри воєнний стан, так зване "тимчасове керівництво" наполягало: студенти мають проходити практику у школах. Але школи вже були під російським контролем.
«Це було абсурдно. Усі освітні заклади України в окупації пішли на канікули. А нам кажуть — студенти мають йти на практику в школи, які вже працюють за російськими стандартами».
Цей крок спровокував негайну реакцію ініціативної групи викладачів, які звернулися до ЗОВА та МОН України з проханням перемістити університет на підконтрольну територію. 12 травня 2022 року МОН України видало наказ про релокацію вишу до Запоріжжя.
Нам поставили ультиматум зі зброєю в руках
МДПУ розділився. Поки заклад релокувався, за фізичною адресою розташування університету в окупованому Мелітополі навідались неочікувані гості.
27 травня 2022 року. Біля стін університету з’явились озброєні люди в супроводі так званого "керівництва освіти" на чолі з Оленою Шапуровою. Вони представили нового "ректора" псевдо-МДУ і вимагали від викладачів зробити вибір.
«Нам сказали: або ви пишете заяву на роботу в новий “університет”, або — заяву на звільнення. Але ці заяви не мали жодної юридичної сили. Люди просто були заручниками. А хтось — погодився добровільно.»
Саме тоді Наталя Фалько вже була офіційно призначена виконуючою обов’язки ректора. І саме вона керувала процесом переміщення закладу на підконтрольну територію — до Запоріжжя.
«Найбільша травма — це зрада тих, з ким працював десятиліттями. Людей, які співали українських пісень, ходили у вишиванках… Але коли настав день ікс — вони не обрали університет. Вони не обрали Україну. Таких в МДПУ: 20% викладацького складу університету: два проректори і три декани», — каже Наталя Фалько.
Полон, тиск, зламані долі
Деякі викладачі, які залишилися в Мелітополі й не погодились на співпрацю — потрапили в полон. Наталя Фалько про їх долі розповідає:
«Вони розповідали про тортури, в голові не впадається, просто що росіяни роблять з людьми. Це відсутність їжі, ліків, фізичні тортури. Коли замість ліків приходилось їсти попіл, щоб зі шлунком все було добре. Побутових таких умов взагалі ж немає. Це приниження людської гідності, після якої людині дуже складно потім… Тобто це вже в свідомості, цього вже не забудеш»
Університет відродився та змінив сенси
Попри окупацію, у 2023 році університет святкував 100-річчя. Свій ювілей він зустрів на новому місці — у Запоріжжі, з новим керівництвом і новими викликами.
Зараз у Запоріжжі університет функціонує на базі Хортицької педагогічної академії, орендуючи у них приміщення. Навчання близько 3000 студентів відбувається онлайн на 5 факультетах:
Природничих наук
Соціально-педагогічної та мистецької освіти
Суспільно-гуманітарних наук та права
Інформатики, математики та економіки
Новий – фізичної культури, спорту та психології
«Ми створили новий факультет, який охоплює напрям здоров'я людини – фізична культура, спорт і психологія. Там навчається майже 1300 студентів. Це говорить про затребуваність», – наголошує Наталя Фалько.
Також було відкрито 14 нових освітніх програм. Університет розширив і матеріальну базу: в рамках міжнародних проєктів та співпраці з місцевою владою відкрито нові лабораторії зі смарт-дошками, VR-окулярами, камерами та робототехнікою – технологіями, які дозволяють програмувати роботів навіть віддалено.
Отримання обладнання для однієї з лабораторій МДПУ у Запоріжжі. Фото: адміністрація університету
Окрім цього на базі МДПУ діє громадська організація з промовистою назвою – «Ми допомагаємо патріотам України зараз і завжди». Вона була створена після релокації у 2022 році та підтримує Збройні сили України.
«Це дрони, EcoFlow, гуманітарна допомога, будівельні матеріали. Ми не залишаємося осторонь», – зазначає Фалько.
До ініціативи долучається і студентська рада, яка має власну громадську організацію та постійно збирає допомогу за запитами конкретних військових підрозділів. Університет також надає ваучери для ВПО, які дозволяють здобувати другу вищу освіту безкоштовно – це програма від Мелітопольського центру зайнятості. Нову професію за ваучером отримали вже більше 200 студентів.
«У Запоріжжі декілька університетів та всі виконують однакові функції: освітня, наукова і суспільна місія. Але для нас головне — бути не просто освітнім закладом, а стати місцем, яке об’єднує мелітопольську громаду тут, у Запоріжжі. Наш університет має стати прогромадським осередком. Студенти кажуть: їм важливо відчувати частинку Мелітополя навіть далеко від дому».
У 2022–2023 роках Наталя Фалько та її команда працювали над планом відновлення Мелітополя після деокупації. Програма з назвою «Дім там, де ти» стала основою для майбутньої розбудови міста.
«Ми не припинили освітнього процесу ні на день. Відновили всі документи та матеріально технічну базу. Ми продовжуємо готувати вчителів, психологів, патріотів. І ми обов’язково повернемось до Мелітополя. Це не лише мрія. Це — план.»
Особиста місія та визнання
Наталя Фалько стала ректоркою, провівши колектив через найтемніші часи. А цього року ще й номінанткою національної премії «Жінка України» у сфері вищої освіти – за лідерство, професійність і невпинну роботу. Підтримати ректорку з Мелітополя та проголосувати за її кандидатуру для нагородження можна до 25 травня за посиланням.
