30-річна уродженка Мелітопольського району Тетяна Бех зіткнулася з жорстокими реаліями окупації. Перші місяці були сповнені страхом і небезпекою, але однією з найстрашніших сторінок її життя став полон.
Причиною затримання російськими окупантами стало те, що дівчина зі своїм хлопцем вийшли з українськими прапорцями. Їх зупинили озброєні люди, перевірили документи, а потім доправили в будівлю, яка раніше служила паспортним столом, передає "Кременчуцький ТелеграфЪ".
Початок пекла
У приміщенні, куди їх привели, перебувало кілька чоловіків. Там не робили відмінностей між чоловіками та жінками - усіх тримали в однаково жорстоких умовах. У камері стояли лише кілька столів і два відра, які використовувалися як туалет. Тієї ночі хлопець Тетяни зазнав жорстокого побиття битою. Його тіло вкрили гематоми, особливо сильно постраждала рука і спина.
22 серпня дівчину та її хлопця перевезли в будівлю на вулиці Чернишевського - центральне управління поліції, де окупаційна влада тримала затриманих. Під час перевірки речей Тетяну звинуватили у вживанні наркотиків через наявність у рюкзаку медикаментів. Потім почався допит, де особливу увагу приділяли вмісту її телефону: українські пісні, гімн України, фотографії та відео стали приводом для посиленого тиску.
Однією з найбільш принизливих процедур став особистий огляд, проведений жінкою в цивільному одязі. Вона залишила на тілі затриманої синці, обшукуючи її з явною жорстокістю. Після цього дівчину вивели у внутрішній двір, де знаходився залізний контейнер розміром 2x2 метри. Там не було вікон, а туалет дозволялося відвідувати лише двічі на день - вранці та ввечері. Перші три дні її не годували, а всередині контейнера температура варіювалася від нестерпної спеки вдень до крижаного холоду вночі.
Тортури струмом і гімном Росії
31 серпня дівчину змусили підписати документ про відсутність претензій до окупаційної поліції, після чого наділи на голову мішок і повезли. Через деякий час вона опинилася в камері з ґратами на вікні. Там вона провела понад місяць, стикаючись із жорстокими умовами, відсутністю медичної допомоги та постійними тортурами з боку охоронців.
З розповідей її хлопця Максима, який перебував в іншій камері, їй стало відомо, що багатьох ув'язнених катували струмом. Одному із затриманих клеми прикріплювали до пальців ніг, а іншому - до геніталій. Били без розбору, а слідчий, відомий своєю жорстокістю, змушував в'язнів ставати на коліна перед ним. Були й випадки примусового вивчення гімну Росії, який ув'язнені мали співати в коридорі.
Звільнення і депортація
4 жовтня слідчий несподівано повідомив дівчині, що вона може "ковтнути свіжого повітря". Їй знову вдягли мішок на голову, посадили в машину і довго возили містом. Потім її вивезли за межі Мелітополя в напрямку Василівки, де на тлі окопів їй зарахували офіційне рішення про депортацію. Документ підписував так званий губернатор Запорізької області Євген Балицький, який постановив, що дівчина є "небажаною персоною".
Після того як Тетяну випустили, їй довелося пройти кілька сотень метрів до блокпоста. Там її зустріли озброєні люди і наказали сісти в машину. Після довгої дороги вона нарешті опинилася в Запоріжжі, де її прийняли волонтери. У неї не було ні телефону, ні грошей, але завдяки записаному номеру, захованому в особистих речах, вона змогла зв'язатися з близькими.
Через два тижні дівчина дізналася, що її хлопець також був депортований і зараз перебуває в Запоріжжі. Вона вирушила за ним, і незабаром вони змогли возз'єднатися.
