Більше половини жителів Мелітополя покинули окуповане місто, роз’їхавшись по містах України і за кордон. А наразі у Європі створюються центри із повернення додому українських біженців.

Перше таке відомство вже створюється в Німеччині. Близько червня цього року воно відкриється в Празі, а далі - у Республіці Польща. Відповідні консультації вже проведені з українською стороною. Про це журналістам Radio Prague International повідомив міністр внутрішніх справ Чеської Республіки Віт Ракушан. Як стало відомо, центри мають надавати вичерпну інформаційну підтримку щодо повернення українців додому і частково фінансуватись українським бюджетом. Чи достатньо ресурсів для припинення міграційних хвиль і повернення співвітчизників додому, спробуємо з'ясувати.

Вимушені неповертанці

Більше половини жителів Мелітополя 2022 року покинули окуповане місто, роз’їхавшись по містах України і за кордон. 

На сьогодні у світі нараховується 6 млн 863 тис 400 біженців з України. Найбільше наших людей в Європейському Союзі - 6,303,200. Решта півмільйона розсіяні поза межами ЄС. З метою повернути наших співвітчизників з-за кордону наприкінці 2024 року було створено Міністерство національної єдності України.

На цю подію РІА Південь зреагувало відповідним опитуванням серед запоріжців: “Чи вдасться Міністерству національної єдності повернути біженців до України…”. У грудні минулого року деякі респонденти сприймали урядову ініціативу зі стриманим оптимізмом, вважали, що влада намагається зробити сприятливі умови для повернення, при цьому не називали саме які. Проте більшість не вірила, що Міннац’єдності вдасться досягнути своєї мети, спираючись на складнощі фінансового характеру, небажання повертатись в країну, де точиться війна, нема куди розселяти людей тощо.

В продовження полеміки журналісти ТРК Мелітополь також поспілкувались з нашою землячкою-запоріжанкою Катериною Коломієць. Вона вже є громадянкою Польщі, мешкає в прикордонному Любліні і брала участь в різних програмах з адаптації українців на чужині. Пані Катерина висловила власну думку щодо сенсу повернення наших співвітчизників додому, коли не вирішені проблеми з внутрішньо переміщеними особами.

Співчуття і суспільна допомога

На початку війни через Люблін пройшли 2 млн українців. Частина зупинялась тимчасово. Кожне місто, кожна країна приймають ту кількість, яку вони логічно можуть прийняти, бо це забезпечення норм проживання, робочого місця. Польща стала одна з перших країн, яка зустріла українців. Поки не було запроваджено якихось урядових і благодійних програм, то чуттєва зустріч відбувалась на рівні людських відносин.

- Перші етапи допомоги з боку поляків сприймались з подякою. Мені до війни доводилось перетинати українсько-польський кордон, і можу сказати, що тоді ставлення прикордонників до наших людей було формально-фахове, дещо відсторонене, а ось з війною ставлення змінилось на співчутливе, емпатичне, щоб якось пом’якшити людям їхні переживання, пов’язані із війною. Батьки передавали дітей, просто доручаючи комусь із старших, із знайомих. Із окупації виїжджали цілими дитячими будинками. Багато було різних питань, і вони вирішувались, бо кожен (з поляків) хотів допомогти, - розповідає Катерина Коломієць.

Соціальні програми

За словами нашої співрозмовниці, програми, які створювались на початку, охоплювали різні форми соціальної підтримки. Були розроблені програми для підтримки жінок, які потерпають від насилля в родині, програми для підтримки дітей, протидії булінгу. Діти змінювали навчальне середовище… нові друзі, нова країна. По різному на це реагували, не усі могли (самостійно) адаптуватись, тим більше з іншою мовою

- Я брала участь у програмах з підтримки дітей. Перша була налаштована на спосіб адаптації дітей у новому середовищі, з новими друзями. А наступна “Модуль2” 2023 року вже була скоригована за напрямком, як співіснувати з оточенням, у якому перебуваєш. Вона була спільна - для українських дітей і вчителів за кордоном, - розповідає наша співрозмовниця. 

Українців побільшало - програм їх захисту поменшало

В цілому програми з підтримки переміщених українців скорочуються. Програми, які створювались на початку, охоплювали різні форми підтримки.

- Українців в Любліні багато, більше їх стало с початком війни. В той же час в  цілому програми з підтримки переміщених українців скорочуються. Люди, які змогли знайти роботу, вони працюють, забезпечують сім’ї. А люди, які на соціальних підтримках, як-от з інвалідністю або особливими потребами, то їм наразі складно. Кожні певні періоди - 3 місяці або півроку - програми змінюються, і вони змушені шукати собі інших можливостей свого перебування у Польщі, можливості існування.  

 Продовжуються ще програми, де пропонують прийняти українців, але тимчасово. Тобто перебути українцям, які усе втратили, місяць-два. Це стан не дуже впевнений, бо людина приїжджає, живе два місяці, а далі що?.. Багато людей повернулось до Запоріжжя. Але у тих, у кого немає житла, то навіть у Запоріжжі людям важко знайти достатні умови для виживання, особливо з тимчасово окупованих територій. Чимало людей пенсійного віку (повертаються), а житла немає.

Зарадили самім собі на чужині

А багато українців виїжджали і могли на чужині дати собі раду. 

- Вони релокували свою підприємницьку діяльність. Відкривали бізнес у Польщі. З цією метою також проводились короткі навчання. Як результат - багато створених українцями підприємств. В Польщі з’явились відомі в Україні бренди, такі як мережа магазинів напівфабрикатів “Галя балувана”. Тільки називається він здається “Ласкава пані” (Wesoła Pani - авт.), але то наша “Галя балувана”. Ця торговельна мережа працює і в Любліні, і у Варшаві.

Щодо урядового сприяння із повернення

Війна триває, але уряд України ставить на меті повернути наших громадян. А що до роботи саме з підтримки внутрішньо переміщених осіб?

- За офіційними даними, їх вже 5 млн (4 622 761 - саме стільки в Україні ВПО станом на початок 2025 року - авт.). Тут багато проблем. Ті, яких хочуть повернути, то вони мусять кудись повернутись. Якщо в тих країнах, де люди мають роботу, - це дає їм стабільність, нехай на цей час. То куди їм повертатись? - задається питанням наша співрозмовниця.

На її думку, люди мають самі визначитись з вибором.

- Кожен українець вирішуватиме самостійно. Люди, які перебувають (за кордоном) на соціальних допомогах, то вони вимушені будуть повернутись.

Запорука повернення українців додому

Тож якими реальними державними кроками можливо повернути біженців в Україну? Що робити мелітопольцям, яким, власне, нема куди повертатись, а також мешканцям інших тимчасово окупованих міст?

Власною думкою щодо таких проблемних питань поділився з ТРК Мелітополь адвокат Запорізької юридичної компанії «Майстро і Беженар» Дмитро Майстро:

- Базова потреба людини - це безпека. Коли йде війна, то ризикувати своїм життям багато людей не схоче. Люди мають розуміти, куди вони повертаються. І тут постає друге питання після безпеки: де жити, в якому будинку, якій квартирі? Особливо це стосується тих, хто виїхав з окупованих територій або тих, у кого їх міста, села повністю знищила війна і країна-агресор. Тобто де жити, куди повертатись… І третє питання, на яке має відповісти Міннац’єдності: як людям заробляти собі на життя? Це робота або сприяння розвитку власного бізнесу.

Наш експерт спрогнозував можливі події, якщо покращиться безпекова ситуація і люди почнуть повертатись.

Щоб вони охоче повертались, за думкою Дмитра Майстра, повинна бути велика державна програма, особливо для тих, хто залишився без житла в силу бойових дій або через окупацію.

- Ми розуміємо, якщо у людини зруйнований будинок, то по “еВідновленню” вона може отримати сертифікат і придбати житло. Але ж на окупованих територіях такої опції немає. Тобто для людей, у кого житло в окупації, повинна бути відповідна програма, поки їх житло перебуватиме в окупації, то в них буде можливість десь жити.

Щодо зайнятості, то за думкою експерта, для тих, хто повернувся, потрібні максимально сприятливі умови.

• Мінімально відсоткові кредити для ведення бізнесу.
• Максимально лояльні умови щодо сплати податків. Тобто - податкова льгота.

- Наприклад, переселенець з Мелітополя створив маленький бізнес з обігом до 1,5 млн грн на рік, то хоча б на два-три роки звільнити його від сплати податків державі. Щоб він міг обжитись на новому місці в Україні, - вказав Дмитро Майстро.

• Ветеранські програми інтеграції в мирне життя.

- Що потрібно зробити для ветеранів, звільнених із Збройних Сил України, щоб вони могли повернути свої родини з-за кордону, а не поїхати туди? Це те, чим повинно зараз займатись Міністерство нацєдності, - резюмував наш експерт.

 

Громадська думка

Після публікації опитування в рамках постійної рубрики «Точка зору» ​​полеміка розгорнулась в соцмережі. Люди ставили цілком зрозумілі питання: “Повернути щоби що?” або “А якщо домівка під окупантом? Чи знищена? То куди повертатися ? Чи буде де працювати?” 

Також ділились власними історіями успіху за кордоном, згідно з якими взагалі не бачили сенсу  на повернення на батьківщину. 

На сьогодні ажиотаж навкруги ідеї з повернення українців трохи знизився, а міністр Міннац’єдності Олексій Чернишов в Європі проводить зустрічі з українською громадою, щоб обговорити з ними питання

• адаптації та інтеграції в нове середовище; 
• збереження української ідентичності;
• працевлаштування та доступ до освіти.

Про повернення українців в даному сегменті не йдеться.

Міністр національної єдності України Олексій Чернишов сказав, що Міннац’єдності працює над тим, щоб кожен громадянин, де б він не перебував, почувався частиною сильної та єдиної України

Цікаво, а що думаєте ви, наші читачі? Які державні програми із повернення співвітчизників в Україну ви би запропонували до впровадження?