Майже за 3 роки окупації Мелітополь перетворився на суцільну в'язницю. На території міста та в околицях розташовано понад 10 катівень.
На основі інтерв'ю та бесід із цивільними полоненими, яким вдалося вибратися на волю і яких депортували, журналісти РІА-Південь склали карту катівень.
«Роздягали догола та емітували розстріл»
- Катівні росіяни почали створювати в Мелітополі з перших днів окупації, - розповідає журналістка з Мелітополя Світлана Залізецька. - Перші були в ІТТ Мелітопольського міського відділу поліції на вулиці Гетьманській, у будівлі колишнього шостого відділу на вулиці Чернишевського. Там окрім камер із бетонною підлогою (у деяких навіть матраців не було), на подвір'ї були морські контейнери, де тримали одну з полонених, з якою мені особисто довелося записати інтерв'ю. Під палючими променями сонця металева конструкція нагрівалася так, що людина відчувала себе на розпеченій сковорідці.
У перші дні окупації російські військові також захопили приміщення тероборони на вулиці Івана Алєксєєва. Там, зокрема, утримували Леоніда Попова (фото). З його матір'ю мені довелося спілкуватися.
Хлопця фактично морили голодом.
Перших затриманих у березні 2022 року утримували також у приміщеннях військкомату.
Є також інформація про утримання полонених у жіночій в'язниці на вулиці Олександра Невського.
Ще одна катівня знаходиться під мостом по дорозі на Новий Мелітополь у приміщенні колишнього психоневрологічного диспансеру та в гаражах на подвір'ї, - продовжує Світлана Залізецька.
- Один із полонених, якому вдалося вибратися на волю і виїхати в Україну, розповідав про жорстокі тортури, які застосовували до тих, кого там утримували.
Чоловікам зав'язували за спиною руки, роздягали їх до гола, і приєднували проводки до ніг, рук, геніталій. А потім вмикали струм. Виводили на подвір'я роздягнених догола і обливали холодною водою. Деякі садисти вивозили полонених у посадку, роздягали й емітували розстріл.»
Заводи перетворили на тюремні камери
Ще одна в'язниця розташована в приміщеннях колишньої держохорони на вулиці Олександра Невського.
- Полонених тримають у сараї, де до цього зберігали покришки. Тож стелажі слугують нарами. Загалом у невеликому приміщенні перебувало до 20 осіб. Кожен день у нас був аншлаг вранці. Оскільки це була не комендатура, а поліція, туди привозили алкоголіків, бешкетників і порушників комендантської години. Заїзд у «табір» починався з 21.00
Чергову в'язницю окупанти організували в приміщеннях колишнього заводу на східному виїзді з Мелітополя.
- Це було велике приміщення у вигляді складу з металевими воротами заввишки 5 метрів, металевим дахом. Стіни з бетонних плит. За звуком чула, що поруч приватний сектор десь. І траса недалеко.
Думаю, мене тримали десь у районі оптового ринку, як їхати на Костянтинівку. Там заводи «Рефма», «Руслан-комплект». На цьому складі я навіть знайшла накладну на продукцію «Руслан-комплекту».
Спочатку мене тримали одну. У приміщенні був стіл, стілець, залишки пайка - консерва. Серветки паперові я знайшла й одразу сховала. Стелаж, а на ньому брудний, розірваний матрац.
Стукіт у двері. Я відвернулася до стіни, як вимагав черговий. Мені принесли відро з випорожненнями. Потім я обійшла весь склад. Там для комірника комірчина з ДСП була збита, натягнутий канат як для сушіння білизни, і чиясь футболка висіла. По кутах пляшки обрізані, мабуть, люди ходили в туалет. І до стовпа була пляшка прикручена із залишками протухлої води кольору сечі.
У задушливому приміщенні без вікон завжди горіло червоне світло. Я не знала день настав чи вже ніч. До воріт боялася підходити.
Першу ніч я провела на підлозі. Знайшла внизу між блоками щілину, звідки йшло повітря. Це був мій «кондиціонер» - там лягла, щоб повітря йшло.
Другого дня вже перебралася на брудний матрац. У приміщенні були величезні щури.
На допити мене водили поруч у якусь адмінбудівлю. Виходить, що склади по колу, а ця будівля посередині. Там у них і катівня, туалет і душ, - згадує полонена Олена
Замість навчальних закладів катівні
Ще одна катівня Мелітополя знаходиться за бетонним парканом, який збудували окупанти навколо колишнього училища ПТУ 24 на бульварі 30-річчя Перемоги.
Друга - у будівлі так званої «Державної служби безпеки» в окупованій частині Запорізької області (колишня філія університету ЗІЕІТ і школа водбуду).
У березні 2023 року частково ці будівлі були зруйновані після вдалого відпрацювання по лігву ворога військовими ЗСУ.
У 2024 році в нижній частині міста по вул. Іллі Стамболі в захопленій будівлі колишньої автошколи облаштували так званий офіс для розміщення росгвардії. У дворі розмістили окрему вишку для зв'язку. На бетонному паркані колючий дріт. Інформацією про те, чи доставляють туди полонених, редакція не володіє.
Багатьох затриманих у Мелітополі перевозили до Веселівського, Якимівського та Приазовського ІТТ.
Команда ТРК-Мелітополь на основі зібраних свідчень склала карту катівень тимчасово окупованого Мелітополя. Допускаємо, що після деокупації міста, з'ясується, що таких місць було набагато більше.
Що було раніше
Раніше ми повідомляли про те, що журналістка з Мелітополя Світлана Залізецька представляла Україну на засіданні Ради Європи у Страсбурзі.
Про це повідомляється на офіційній сторінці постійного представництва України при Раді Європи. Світлана на прикладі мелітопольських журналістів розповіла про переслідування Росією українських медійників. Доповідь заслухали в рамках щорічної конференції «Захист журналістів: багатосторонній діалог».
Участь у конференції офлайн та онлайн узяли понад 100 дипломатів, представників Ради Європи та інших міжнародних організацій, експертів із безпеки журналістів, представники правоохоронних органів та урядів країн Європи.
